Живий атлас

Сонячна система зараз

У переліку 67 об'єктів, з них працюють 35. Найдальший, Вояджер-1, за 172,3 а. о. від Сонця. Розрахунок на 13.11.2026, 23:33 UTC.

18 листопада Вояджер-1 буде за світлову добу від Землі. Залишилось 4д10год42хв54с. Відлік і подробиці

Торкнись планети чи точки. Одним пальцем схема повертається, двома наближається.

Усі назви

Усі апарати й станції

Повний перелік із джерелами. Назва в рядку вибирає об'єкт на схемі.

Пошук за назвою

Летять власним шляхом 26

BepiColombo ESA, JAXA, запуск 20.10.2018, дорога до Меркурія у дорозі, стан на 06.10.2026 джерело: esa.int

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: BepiColombo пролітає повз Меркурій. ESA опублікувало малюнок у вересні 2021 року. Кадр обрізано й зменшено. ESA. Джерело зображення. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO.

Навіщо. BepiColombo це спільна місія ESA і JAXA до Меркурія, найменшої й найменш дослідженої планети внутрішньої Сонячної системи. Вона складається з двох орбітальних апаратів, європейського MPO і японського Mio, які вестимуть взаємодоповнювальні виміри.

Джерело: ESA, BepiColombo blasts off to investigate Mercury’s mysteries, дата на сторінці 20.10.2018; ESA, BepiColombo, дати на сторінці немає; ESA, Mercury Magnetospheric Orbiter (Mio), дата на сторінці 08.06.2017; ESA, Mercury Planetary Orbiter, дата на сторінці 08.06.2017. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 20 жовтня 2018 року ракетою Ariane 5 з космодрому Куру. Дорогою апарат пролетів повз Землю (10 квітня 2020 року), двічі повз Венеру й шість разів повз Меркурій, востаннє 8 січня 2025 року. Вихід на орбіту Меркурія призначено на 21 листопада 2026 року, а 9 і 10 грудня 2026 року MPO і Mio мають розділитися.

Джерело: ESA, BepiColombo blasts off to investigate Mercury’s mysteries, дата на сторінці 20.10.2018; ESA, BepiColombo factsheet, дата на сторінці 12.06.2017; ESA, BepiColombo, дати на сторінці немає; ESA, Latest updates: BepiColombo's arrival at Mercury, дата на сторінці 06.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Під час першого прольоту Меркурія 1 жовтня 2021 року пройшов за 199 км від поверхні, під час шостого за 295 км над нічним боком планети. 3 вересня 2026 року від складеного апарата відокремився перелітний модуль, а 15 вересня всі прилади MPO вперше після цього ввімкнули разом. Наукова фаза місії має початись у квітні 2027 року.

Джерело: ESA, BepiColombo, дати на сторінці немає; ESA, BepiColombo’s first views of Mercury, дата на сторінці 02.10.2021; ESA, Top three images from BepiColombo's sixth Mercury flyby, дата на сторінці 09.01.2025; ESA, Latest updates: BepiColombo's arrival at Mercury, дата на сторінці 06.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Де зараз BepiColombo ESA: Where is Bepi?.

Адреси звірено 13.11.2026.
ESCAPADE NASA, запуск 13.11.2025, дорога до Марса у дорозі, стан на 10.11.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Знімок: один із двох однакових зондів ESCAPADE в цеху Astrotech 22 серпня 2024 року, до запуску. Кадр обрізано до одного зонда. NASA/Kim Shiflett. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. ESCAPADE це два однакові апарати, Blue і Gold, які досліджуватимуть, як сонячний вітер взаємодіє з магнітним оточенням Марса і як через це планета втрачає атмосферу. Місія має допомогти зрозуміти, як Марс втратив колись густу атмосферу.

Джерело: NASA Science, ESCAPADE, дата на сторінці 10.11.2026; UC Berkeley SSL, ESCAPADE, дата на сторінці 02.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 13 листопада 2025 року з мису Канаверал ракетою New Glenn. Земля й Марс тоді не були розташовані для прямого перельоту, тож апарати спершу кружляли біля точки Лагранжа L2 системи Сонце-Земля. 7 і 9 листопада 2026 року вони по черзі пролетіли повз Землю й рушили до Марса; вихід на його орбіту заплановано на 7 і 9 вересня 2027 року.

Джерело: NASA Science, ESCAPADE, дата на сторінці 10.11.2026; NASA Science, ESCAPADE blog, дата на сторінці 02.11.2026; NASA Science, NASA’s ESCAPADE Completes Powered Earth Flybys, Now En Route to Mars, дата на сторінці 09.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Це перший випадок, коли NASA розганяє апарат до Марса прольотом Землі з увімкненим двигуном. Ще кружляючи біля L2, апарати кілька разів пролетіли крізь хвіст магнітосфери Землі й уже виконали деякі наукові спостереження. Наукову роботу планують почати в червні 2028 року.

Джерело: NASA Science, NASA’s ESCAPADE Completes Powered Earth Flybys, Now En Route to Mars, дата на сторінці 09.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Europa Clipper NASA, запуск 14.10.2024, дорога до Юпітера у дорозі, стан на 03.11.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Europa Clipper на орбіті довкола Юпітера. У бібліотеці зображень NASA датовано серпнем 2024 року, до запуску. Кадр обрізано. NASA/JPL-Caltech. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Europa Clipper це перша місія, створена для докладного вивчення Європи, супутника Юпітера. Головне питання: чи є під крижаною поверхнею Європи місця, придатні для життя.

Джерело: NASA Science, Europa Clipper, дата на сторінці 03.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 14 жовтня 2024 року ракетою Falcon Heavy з Космічного центру імені Кеннеді. 1 березня 2025 року апарат виконав гравітаційний маневр біля Марса, 3 грудня 2026 року такий самий маневр запланований біля Землі, а до Юпітера він має дістатися у квітні 2030 року.

Джерело: NASA Science, Europa Clipper, дата на сторінці 03.11.2026; NASA Science, Europa Clipper Mission Timeline, дата на сторінці 24.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Під час прольоту Марса випробував радар, перевірити який на Землі було неможливо: прилад близько 40 хвилин надсилав і приймав радіохвилі. 6 листопада 2025 року спостерігав міжзоряну комету 3I/ATLAS. Біля Юпітера апарат має виконати 49 близьких прольотів Європи.

Джерело: NASA, NASA’s Europa Clipper Radar Instrument Proves Itself at Mars, дата на сторінці 20.08.2025; NASA Science, NASA’s Europa Clipper Observes Comet 3I/ATLAS, дата на сторінці 09.02.2026; NASA Science, Europa Clipper, дата на сторінці 03.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Europa Clipper у 3D: де апарат зараз NASA/JPL: Eyes on the Solar System. Застосунок NASA Eyes, на який посилається сторінка місії.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Hayabusa2 JAXA, запуск 03.12.2014, дорога до астероїда у дорозі, стан на 30.07.2026 джерело: isas.jaxa.jp

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Hayabusa2 це місія, що має з'ясувати походження й еволюцію Сонячної системи, зокрема й зародження життя. Апарат досліджував астероїд Рюгу типу C: вважають, що такі астероїди зберегли органіку й воду з часів, коли Сонячна система формувалась, приблизно 4,6 мільярда років тому.

Джерело: ISAS/JAXA, Asteroid Explorer Hayabusa2, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 3 грудня 2014 року ракетою H-IIA. 27 червня 2018 року апарат прибув до астероїда Рюгу, 2019 року двічі торкнувся поверхні й узяв зразки, а 6 грудня 2020 року доставив капсулу з ними на Землю. Наступна ціль це астероїд 1998 KY26: прибуття заплановано на 2031 рік, а перед тим, у 2027 і 2028 роках, апарат двічі пролетить повз Землю.

Джерело: ISAS/JAXA, Asteroid Explorer Hayabusa2, дати на сторінці немає; JAXA, Hayabusa2 captures images of asteroid Torifune, дата на сторінці 06.07.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Місія випробувала нові технології: створення штучного кратера на поверхні астероїда й добір зразка речовини з-під поверхні. 5 липня 2026 року апарат пролетів повз астероїд Торіфуне приблизно за 400 м від його поверхні й уперше у світі виміряв відстань лазером під час прольоту астероїда.

Джерело: ISAS/JAXA, Asteroid Explorer Hayabusa2, дати на сторінці немає; JAXA, Asteroid explorer Hayabusa2 achieves world-first laser ranging during asteroid flyby, дата на сторінці 30.07.2026; JAXA, Asteroid Explorer Hayabusa2 sets a new record for closest approach during a Solar System body flyby mission, дата на сторінці 30.07.2026. Звірено 13.11.2026.
Hera ESA, запуск 07.10.2024, дорога до астероїда у дорозі, стан на 27.10.2026 джерело: esa.int

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Hera наближається до вкритого валунами астероїда Диморф. ESA опублікувало малюнок у квітні 2024 року, до запуску. Кадр обрізано й зменшено. ESA-Science Office. Джерело зображення. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO.

Навіщо. 26 вересня 2022 року апарат NASA DART врізався в астероїд Диморф і змінив його орбіту довкола більшого астероїда Дідима: це була перша вимірна зміна, яку люди внесли в рух тіла Сонячної системи. Hera має з'ясувати, що саме удар зробив з астероїдом, щоб метод кінетичного удару став добре вивченим способом захисту планети.

Джерело: ESA, Hera, дати на сторінці немає; ESA, First light: Hera resolves two asteroids instead of one, дата на сторінці 27.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 7 жовтня 2024 року. У березні 2025 року апарат пролетів повз Марс і його супутник Деймос. 11 листопада 2026 року ESA повідомило, що Hera прибув до своїх астероїдів і почав початковий етап вивчення пари з відстані від 25 до 30 км.

Джерело: ESA, Hera operations, дата на сторінці 06.06.2024; ESA, Hera spacecraft in ‘rectangular orbit’ around target asteroids, дата на сторінці 11.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. У жовтні 2026 року з відстані 1280 км уперше розрізнив Дідим і Диморф як два окремі тіла; перед цим два гальмівні маневри зменшили його швидкість відносно астероїдів до 20 м/с. Далі, за планом ESA, апарат має зблизька оглянути місце удару DART і випустити два кубсати завбільшки з коробку для взуття.

Джерело: ESA, First light: Hera resolves two asteroids instead of one, дата на сторінці 27.10.2026. Звірено 13.11.2026.
JUICE ESA, запуск 14.04.2023, дорога до Юпітера у дорозі, стан на 01.10.2026 джерело: esa.int

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Juice на тлі Місяця. Так ESA показало проліт повз Місяць і Землю 19 і 20 серпня 2024 року; малюнок опубліковано в липні 2024 року, до прольоту. Кадр обрізано й зменшено. ESA. Джерело зображення. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO.

Навіщо. Juice докладно вивчатиме Юпітер і три його великі супутники з океанами: Ганімед, Каллісто і Європу. Апарат також простежить за складним магнітним, радіаційним і плазмовим оточенням планети та його взаємодією із супутниками.

Джерело: ESA, Juice, дати на сторінці немає; ESA, Successful Earth flyby improves Juice’s course to Jupiter, дата на сторінці 28.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 14 квітня 2023 року ракетою Ariane 5 з європейського космодрому у Французькій Гвіані. Маршрут містить гравітаційні маневри: у серпні 2024 року біля Місяця й Землі, у серпні 2025 року біля Венери, у вересні 2026 року й січні 2029 року біля Землі. Прибуття до Юпітера заплановано на липень 2031 року, а 2034 року апарат має вийти на орбіту Ганімеда.

Джерело: ESA, Juice, дати на сторінці немає; ESA, Juice to fly past Earth for third gravity assist, дата на сторінці 21.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. У серпні 2024 року виконав перший у світі проліт Місяця й Землі поспіль. У листопаді 2025 року спостерігав міжзоряну комету 3I/ATLAS одразу після її найближчого підходу до Сонця. 28 вересня 2026 року пролетів за 8640 км над Індійським океаном: проліт Землі відхилив його шлях на 20° і додав 3,5 км/с швидкості.

Джерело: ESA, Juice rerouted to Venus in world’s first lunar-Earth flyby, дата на сторінці 21.08.2024; ESA, Five things Juice has revealed about Comet 3I/ATLAS, дата на сторінці 02.04.2026; ESA, Successful Earth flyby improves Juice’s course to Jupiter, дата на сторінці 28.09.2026; ESA, Juice’s September 2026 Earth flyby: the movie, дата на сторінці 01.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Де зараз Juice ESA: Where is Juice now?.

Адреси звірено 13.11.2026.
Lucy NASA, запуск 16.10.2021, дорога до астероїда у дорозі, стан на 28.10.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Lucy пролітає повз два астероїди зі свого маршруту. Взято зі сторінки матеріалів місії на сайті NASA; дати малюнка сторінка не називає. Кадр обрізано. NASA/GSFC. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Lucy це перший апарат, що досліджує троянські астероїди Юпітера. Вони, ймовірно, складаються з тієї самої речовини, з якої утворились зовнішні планети, тож зберігають відомості про народження Сонячної системи понад чотири мільярди років тому. За місію апарат має пролетіти повз три астероїди головного поясу й вісім троянців.

Джерело: NASA Science, Lucy, дата на сторінці 08.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 16 жовтня 2021 року. 1 листопада 2023 року апарат пролетів повз астероїд Дінкінеш, 20 квітня 2025 року повз Дональдджогансон. Перша зустріч із троянцем, Еврибатом, запланована на серпень 2027 року, а зустріч із парою Патрокл і Менетій на березень 2033 року.

Джерело: NASA Science, NASA’s Lucy Reaches Trojan Asteroid Region 5 Years After Launch, дата на сторінці 29.10.2026; NASA Science, Dinkinesh, дата на сторінці 28.10.2026; NASA Science, NASA's Lucy Reveals Wobbling, Peanut-Shaped Asteroid, дата на сторінці 22.06.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Біля Дінкінеша відкрив супутник Селам, який виявився контактною подвійною системою: першою такою, знайденою на орбіті довкола астероїда. Показав, що Дональдджогансон складається з двох часток, з'єднаних перешийком, як арахіс. У жовтні 2026 року NASA повідомило, що Lucy першим серед апаратів увійшов в область троянських астероїдів Юпітера.

Джерело: NASA Science, Dinkinesh, дата на сторінці 28.10.2026; NASA Science, NASA's Lucy Reveals Wobbling, Peanut-Shaped Asteroid, дата на сторінці 22.06.2026; NASA Science, NASA’s Lucy Reaches Trojan Asteroid Region 5 Years After Launch, дата на сторінці 29.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
MMX JAXA, запуск 20.10.2026, дорога до Марса у дорозі, стан на 21.10.2026 джерело: global.jaxa.jp

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. MMX має привезти на Землю зразок із Фобоса, супутника Марса: це буде перша у світі місія, що доставить речовину із системи Марса. Вона з'ясовуватиме походження марсіанських супутників та історію системи Марса. Апарат має двічі м'яко сісти на Фобос і зібрати 10 г ґрунту.

Джерело: ISAS/JAXA, Martian Moons eXploration (MMX), дати на сторінці немає; ISAS/JAXA, MMX - Martian Moons eXploration, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 20 жовтня 2026 року за японським часом ракетою H3 з космічного центру Танеґасіма. За планом дорога до системи Марса триватиме приблизно рік; далі апарат має вийти на квазісупутникову орбіту довкола Фобоса, а 2031 року відокремити капсулу зі зразком для повернення на Землю.

Джерело: JAXA, Launch result of the Martian Moons eXploration (MMX) spacecraft aboard H3 Launch Vehicle flight No.10, дата на сторінці 20.10.2026; ISAS/JAXA, MMX - Martian Moons eXploration, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. 21 жовтня 2026 року JAXA повідомило, що критичний етап початкових операцій пройшов успішно й апарат справний. Наступним кроком агенція назвала перевірку бортового обладнання й підготовку до перельоту до системи Марса.

Джерело: JAXA, Completion of the Initial Critical Operations Phase of the Martian Moons eXploration (MMX) Spacecraft, дата на сторінці 21.10.2026. Звірено 13.11.2026.
New Horizons NASA, запуск 19.01.2006, пояс Койпера працює, стан на 07.07.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: New Horizons біля об'єкта пояса Койпера 2014 MU69, повз який апарат пролетів 1 січня 2019 року. Малюнок 2017 року, до прольоту: об'єкт показано можливою парою тіл. Кадр обрізано. NASA/Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory/Southwest Research Institute. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. New Horizons це місія NASA для вивчення карликової планети Плутон, її супутників та інших об'єктів пояса Койпера.

Джерело: NASA Science, New Horizons, дата на сторінці 11.05.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 19 січня 2006 року з мису Канаверал. 28 лютого 2007 року апарат виконав гравітаційний маневр біля Юпітера, 14 липня 2015 року пролетів повз Плутон, а 1 січня 2019 року повз Аррокот.

Джерело: NASA Science, New Horizons, дата на сторінці 11.05.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Пролетів приблизно за 7800 км над поверхнею Плутона й показав, що Плутон і його супутники значно складніші, ніж уявляли, а поверхня Плутона активна й тепер. Аррокот став найвіддаленішою ціллю прольоту в історії. 23 червня 2026 року оператори підтвердили, що апарат у доброму стані вийшов із найдовшої у своїй історії сплячки (321 доба) і готовий передавати дані, зібрані в далекому поясі Койпера.

Джерело: NASA Science, New Horizons, дата на сторінці 11.05.2026; NASA Science, NASA’s New Horizons Spacecraft Wakes from Hibernation in Good Health, дата на сторінці 07.07.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Де зараз New Horizons JHUAPL: New Horizons. Сторінка лабораторії APL, яка керує апаратом.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
OSIRIS-APEX NASA, запуск 08.09.2016, дорога до астероїда у дорозі, стан на 23.09.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Знімок: апарат у Космічному центрі імені Кеннеді 5 серпня 2016 року, під час перевірки сонячних панелей перед запуском. Тоді він називався OSIRIS-REx. Кадр обрізано. NASA/Cory Huston. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Це той самий апарат, що під назвою OSIRIS-REx літав до навколоземного астероїда Бенну й доставив його зразки на Землю. Вимикати його після цього не стали: команда запропонувала додаткову місію, і тепер апарат під назвою OSIRIS-APEX має вивчити, як зміниться астероїд Апофіс після рідкісного близького прольоту повз Землю 2029 року.

Джерело: NASA Science, NASA's OSIRIS-REx Mission to Asteroid Bennu, дата на сторінці 30.09.2026; NASA, NASA Asteroid Sampling Mission Renamed OSIRIS-APEX for New Journey, дата на сторінці 02.01.2024; NASA Science, OSIRIS-APEX, дата на сторінці 23.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 8 вересня 2016 року. Роботу біля Бенну апарат почав 3 грудня 2018 року, зразок узяв 20 жовтня 2020 року, а 24 вересня 2023 року скинув капсулу з ним над Землею. Апофіс пройде дуже близько від Землі 13 квітня 2029 року.

Джерело: NASA Science, NASA's OSIRIS-REx Mission to Asteroid Bennu, дата на сторінці 30.09.2026; NASA, NASA Asteroid Sampling Mission Renamed OSIRIS-APEX for New Journey, дата на сторінці 02.01.2024. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Вийшов на орбіту довкола Бенну: це найменше тіло, довкола якого обертався космічний апарат. Уперше для NASA взяв зразок астероїда коротким дотиком до поверхні й доставив 121,6 г речовини, найбільший зразок астероїда, зібраний у космосі. 23 вересня 2025 року пролетів за 3438 км від Землі.

Джерело: NASA Science, NASA's OSIRIS-REx Mission to Asteroid Bennu, дата на сторінці 30.09.2026; NASA Science, OSIRIS-APEX, дата на сторінці 23.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Parker Solar Probe NASA, запуск 12.08.2018, власна орбіта довкола Сонця працює, стан на 10.09.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Parker Solar Probe наближається до Сонця. NASA опублікувало малюнок у липні 2018 року, перед запуском. Кадр обрізано. NASA/Johns Hopkins APL/Steve Gribben. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Parker Solar Probe має «торкнутися Сонця»: 2021 року він першим пролетів крізь корону, верхню атмосферу Сонця. Його дані допомагають прогнозувати зміни космічного середовища, які впливають на життя й техніку на Землі.

Джерело: NASA Science, Parker Solar Probe, дата на сторінці 19.03.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 12 серпня 2018 року з мису Канаверал. 24 грудня 2024 року апарат уперше пройшов на рекордно малій відстані від Сонця. За підсумками огляду 2026 року місію продовжено й на 2029 рік.

Джерело: NASA Science, Parker Solar Probe, дата на сторінці 19.03.2026; NASA Science, After Latest Swing Past Sun, NASA’s Parker Solar Probe Checks in, дата на сторінці 11.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Під час найближчих проходжень пролітає за 3,8 мільйона миль (приблизно 6,1 мільйона км) від Сонця зі швидкістю близько 700 000 км/год: це рекорди і відстані, і швидкості. 4 вересня 2026 року апарат виконав 29-те близьке проходження й усьоме повторив обидва рекорди.

Джерело: NASA Science, After Latest Swing Past Sun, NASA’s Parker Solar Probe Checks in, дата на сторінці 11.09.2026; NASA Science, Parker Solar Probe, дата на сторінці 19.03.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Де зараз Parker Solar Probe JHUAPL: Parker Solar Probe. Розділ сайту місії, який веде лабораторія APL.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Psyche NASA, запуск 13.10.2023, дорога до астероїда у дорозі, стан на 03.11.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: апарат Psyche. Версія ілюстрації від березня 2021 року, до запуску. Кадр обрізано. NASA/JPL-Caltech/ASU. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Psyche летить до однойменного астероїда в головному поясі між Марсом і Юпітером. Це перша місія до астероїда, поверхня якого містить багато металу, а не камінь чи лід: науковці вважають, що він може бути частиною ядра планетезималі, будівельного блока ранньої планети.

Джерело: NASA Science, Psyche, дата на сторінці 03.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 13 жовтня 2023 року ракетою Falcon Heavy з Космічного центру імені Кеннеді. 15 травня 2026 року апарат пролетів повз Марс і скористався його тяжінням, щоб набрати швидкість. Основна робота біля астероїда має початись у серпні 2029 року й тривати близько двох років.

Джерело: NASA Science, Psyche, дата на сторінці 03.11.2026; NASA Science, NASA’s Psyche Mission Delivers Mars Flyby Data, Time-lapse Video, дата на сторінці 17.07.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Під час прольоту Марса на висоті 4609 км перевірив наукові прилади: вони спрацювали точно за задумом, а камери зняли кратери й південну полярну шапку планети. 28 вересня 2026 року апарат почав працювати двигунами майже безперервно, з перервою раз на тиждень на зв'язок із Землею. За три роки польоту витрачено близько третини запасу ксенону.

Джерело: NASA Science, NASA’s Psyche Mission Delivers Mars Flyby Data, Time-lapse Video, дата на сторінці 17.07.2026; NASA Science, Pedal to the Metal: NASA’s Psyche Heads Toward Asteroid Belt, дата на сторінці 23.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Solar Orbiter ESA, NASA, запуск 10.02.2020, власна орбіта довкола Сонця працює, стан на 08.10.2026 джерело: esa.int

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Solar Orbiter перед Сонцем. ESA опублікувало малюнок у жовтні 2019 року, до запуску. Кадр обрізано й зменшено. ESA. Джерело зображення. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO.

Навіщо. Solar Orbiter це найскладніша наукова лабораторія, яку відправляли до Сонця: він знімає його з ближчої відстані, ніж будь-який апарат раніше, і першим роздивляється полярні області.

Джерело: ESA, Solar Orbiter, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 10 лютого 2020 року з мису Канаверал; регулярні наукові спостереження почались у листопаді 2021 року. У лютому 2025 року апарат нахилив орбіту на 17° до екватора Сонця; за планом 24 грудня 2026 року проліт Венери збільшить нахил до 24°, а з 10 червня 2029 року він становитиме 33°.

Джерело: ESA, Solar Orbiter (ESA Science & Technology), дати на сторінці немає; ESA, Solar Orbiter, дати на сторінці немає; ESA, Solar Orbiter gets world-first views of the Sun’s poles, дата на сторінці 11.06.2025. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Зробив найближчі знімки Сонця в історії й підходить до нього на 42 мільйони км. Першим зняв полюси Сонця з-поза площини екліптики: південний полюс він сфотографував 16 і 17 березня 2025 року. Вимірює склад сонячного вітру й пов'язує його з місцем походження на поверхні Сонця.

Джерело: ESA, Solar Orbiter, дати на сторінці немає; ESA, Solar Orbiter gets world-first views of the Sun’s poles, дата на сторінці 11.06.2025. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Де зараз Solar Orbiter ESA: Where is Solar Orbiter?.

Адреси звірено 13.11.2026.
Tianwen-2 CNSA, запуск 29.05.2025, біля астероїда Камоалева працює, стан на 06.07.2026 джерело: cnsa.gov.cn

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Tianwen-2 це перша китайська місія з доставки зразків астероїда. За десять років вона має взяти зразки навколоземного астероїда 2016 HO3 і дослідити комету головного поясу 311P.

Джерело: CAS, China Launches Tianwen-2 to Retrieve Asteroid Samples, дата на сторінці 29.05.2025. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 29 травня 2025 року за пекінським часом з космодрому Сичан ракетою Long March 3B. 6 червня 2026 року апарат уперше побачив астероїд, 19 червня був за 2000 км від нього. За планом, оголошеним під час запуску, капсула зі зразками має повернутися на Землю до кінця 2027 року.

Джерело: CAS, China Launches Tianwen-2 to Retrieve Asteroid Samples, дата на сторінці 29.05.2025; CNSA, 天问二号探测器抵达目标小行星开展科学探测 (Tianwen-2 arrives at its target asteroid), дата на сторінці 06.07.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Після приблизно 400 діб польоту й мільярда кілометрів шляху зблизився з астероїдом до 20 км і почав наукові спостереження: про це CNSA повідомило 6 липня 2026 року. Навігаційні знімки дали змогу уточнити положення астероїда: похибка зменшилась із понад сотні кілометрів до кілометрового рівня. За цим повідомленням, далі апарат мав докладніше вивчити форму, склад і внутрішню будову астероїда, щоб підготувати забір зразків.

Джерело: CNSA, 天问二号探测器抵达目标小行星开展科学探测 (Tianwen-2 arrives at its target asteroid), дата на сторінці 06.07.2026. Звірено 13.11.2026.
Вояджер-1 NASA, запуск 05.09.1977, міжзоряний простір працює, стан на 10.11.2026 джерело: science.nasa.gov сторінка місії

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: один із двох однакових апаратів Вояджер. Опубліковано 2017 року. Кадр обрізано. NASA/JPL-Caltech. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Voyager 1 запустили 1977 року, щоб пролетіти повз Юпітер і Сатурн. З 1 січня 1990 року триває його міжзоряна місія: дослідити зовнішні межі впливу Сонця й простір за ними.

Джерело: NASA Science, Voyager 1: The Farthest Spacecraft, дата на сторінці 12.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 5 вересня 1977 року з мису Канаверал. Найближче до Сатурна апарат пройшов 12 листопада 1980 року, а 25 серпня 2012 року першим вийшов за межі геліосфери.

Джерело: NASA Science, Voyager 1: The Farthest Spacecraft, дата на сторінці 12.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. На початку 1979 року відкрив слабку систему кілець Юпітера, а біля Сатурна знайшов п'ять нових супутників і нове кільце. 17 лютого 1998 року обігнав Pioneer 10 і став найвіддаленішим об'єктом, створеним людьми. Віха 18 листопада 2026 року: близько 25,9 мільярда км від Землі, тобто одна світлова доба, шлях світла за 24 години.

Джерело: NASA Science, Voyager 1: The Farthest Spacecraft, дата на сторінці 12.11.2026; NASA Science, Where Are Voyager 1 and 2 Now?, дата на сторінці 12.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Де зараз Вояджери: лічильники відстані NASA Science: Where Are Voyager 1 and 2 Now?. Відстань від Землі й Сонця наживо та стан приладів.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Вояджер-2 NASA, запуск 20.08.1977, міжзоряний простір працює, стан на 04.08.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: один із двох однакових апаратів Вояджер. Опубліковано 2017 року. Кадр обрізано. NASA/JPL-Caltech. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Voyager 2 це один із двох апаратів, які NASA запланувало запустити 1977 року до Юпітера й Сатурна. Він єдиний відвідав ще й Уран і Нептун.

Джерело: NASA Science, Voyager 2: First To Visit All Four Giants, дата на сторінці 28.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 20 серпня 1977 року з мису Канаверал. Найближче до Юпітера апарат пройшов 9 липня 1979 року, до Сатурна 26 серпня 1981 року, до Урана 24 січня 1986 року, до Нептуна 25 серпня 1989 року.

Джерело: NASA Science, Voyager 2: First To Visit All Four Giants, дата на сторінці 28.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Єдиний апарат, що зблизька дослідив усі чотири планети-гіганти. Біля Урана відкрив 10 супутників і два кільця, біля Нептуна чотири кільця й «Велику темну пляму». 2018 року став другим апаратом у міжзоряному просторі, а в серпні 2026 року NASA повідомило, що інженери вивільнили енергію, якої, за розрахунками, трьом його приладам має вистачити щонайменше ще на рік.

Джерело: NASA Science, Voyager 2: First To Visit All Four Giants, дата на сторінці 28.09.2026; NASA Science, NASA Engineers Help Prolong Voyager 2’s Science Mission, дата на сторінці 04.08.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Де зараз Вояджери: лічильники відстані NASA Science: Where Are Voyager 1 and 2 Now?. Відстань від Землі й Сонця наживо та стан приладів.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
STEREO-A NASA, запуск 26.10.2006, власна орбіта довкола Сонця свіжих офіційних даних про стан немає, остання офіційна згадка 12.12.2025 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: один із двох апаратів STEREO. У бібліотеці зображень NASA датовано 2011 роком. Кадр обрізано. NASA/GSFC. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. STEREO запустили як дві майже однакові обсерваторії: одна мала летіти попереду Землі на її орбіті, друга позаду. Удвох вони мали дати стереоскопічні спостереження Сонця й показати тривимірну будову корональних викидів маси. STEREO-A це апарат, що летить попереду.

Джерело: NASA Science, STEREO A & B, дата на сторінці 12.12.2025. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 26 жовтня 2006 року разом із близнюком STEREO-B. Апарат розраховували на два роки, але, за даними NASA на грудень 2025 року, він працює й далі: його дані використовують для прогнозу космічної погоди біля Землі й по всій Сонячній системі.

Джерело: NASA Science, STEREO A & B, дата на сторінці 12.12.2025; NASA, STEREO - Behind Status, дата на сторінці 16.09.2025. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Разом із близнюком дав перші тривимірні зображення поверхні Сонця й корональних викидів маси та перший повний огляд Сонця на 360 градусів, із його зворотним боком. Місія першою зняла сонячні бурі на всьому шляху від Сонця до орбіти Землі. 2012 року вона зібрала дані про надзвичайну сонячну бурю, потужнішу за все, що бачили за попередні 150 років.

Джерело: NASA Science, STEREO A & B, дата на сторінці 12.12.2025. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Де зараз STEREO NASA: STEREO Science Center. Схема й таблиця положень апаратів на поточну дату.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Gaia ESA, запуск 19.12.2013, власна орбіта довкола Сонця роботу завершено, джерело від 27.03.2025 джерело: cosmos.esa.int

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Gaia спостерігає Чумацький Шлях. Небо на тлі складено з даних самого апарата про понад 1,8 мільярда зір (випуск Gaia EDR3, грудень 2020 року). ESA опублікувало малюнок 2022 року. Кадр обрізано й зменшено. Spacecraft: ESA/ATG medialab; Milky Way: ESA/Gaia/DPAC; CC BY-SA 3.0 IGO. Acknowledgement: A. Moitinho. Джерело зображення. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO.

Навіщо. Gaia мав визначити положення, рух і властивості майже двох мільярдів об'єктів, щоб скласти найбільшу й найточнішу тривимірну карту Чумацького Шляху.

Джерело: ESA, Gaia factsheet, дата на сторінці 15.08.2025. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 19 грудня 2013 року ракетою Soyuz-Fregat. Апарат працював у точці Лагранжа L2 і вів наукові спостереження з 27 липня 2014 до 15 січня 2025 року.

Джерело: ESA, Gaia factsheet, дата на сторінці 15.08.2025; ESA, Gaia, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Виконав понад три трильйони спостережень двох мільярдів зір та інших об'єктів. З'ясував, що приблизно 10 мільярдів років тому наша Галактика злилася з іншою великою галактикою, а її «товстий диск» почав формуватися 13 мільярдів років тому, на 2 мільярди років раніше, ніж вважали. Зафіксував «зоретруси», хоча для цього його не створювали.

Джерело: ESA, Gaia, дати на сторінці немає; ESA, Gaia factsheet, дата на сторінці 15.08.2025. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. Апарат значно перевищив запланований строк у п'ять років, і запаси пального вичерпувались. 27 березня 2025 року команда керування вимкнула його системи й відвела на орбіту довкола Сонця. Там він летить слідом за Землею й повертатиметься до неї раз на 14 років на безпечній відстані близько 10 мільйонів км.

Джерело: ESA, Farewell, Gaia! Spacecraft operations come to an end, дата на сторінці 27.03.2025; ESA Cosmos, Gaia passivation, 2025-03-27, дата на сторінці 27.03.2025. Звірено 13.11.2026.
Herschel ESA, запуск 14.05.2009, орбіта довкола Сонця за розрахунком JPL Horizons роботу завершено, джерело від 17.06.2013 джерело: esa.int

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Herschel був найбільшим інфрачервоним космічним телескопом: дзеркало діаметром 3,5 м збирало довгохвильове інфрачервоне випромінювання найхолодніших і найвіддаленіших об'єктів Всесвіту. Під час місії це була єдина космічна обсерваторія, що охоплювала діапазон від далекого інфрачервоного до субміліметрового.

Джерело: ESA, Herschel operations, дата на сторінці 07.01.2010; ESA, Herschel: The largest infrared space telescope, дата на сторінці 08.05.2008. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 14 травня 2009 року ракетою Ariane 5 разом із супутником Planck. Телескоп працював на орбіті довкола точки L2 системи Сонце-Земля, за 1,5 мільйона км від Землі; його розраховували щонайменше на три роки наукової роботи.

Джерело: ESA, Herschel operations, дата на сторінці 07.01.2010. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Його дзеркало було вчетверо більшим, ніж у будь-якого попереднього інфрачервоного космічного телескопа, і майже в півтора раза більшим, ніж у Hubble. Телескоп уперше виявив в активних галактиках величезні потоки молекулярного газу, що витікає назовні, і розклав більшу частину космічного інфрачервоного фону на окремі джерела. На квітень 2013 року за його даними вийшло понад 600 статей у рецензованих журналах.

Джерело: ESA, Herschel: The largest infrared space telescope, дата на сторінці 08.05.2008; MPE, Analysis keeps on going as observations with Herschel come to an end, дата на сторінці 29.04.2013. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. Місія завершилась 29 квітня 2013 року, коли закінчився гелій для охолодження приладів. Після кількох увімкнень двигунів апарат перевели на безпечну орбіту довкола Сонця й вимкнули: останню команду надіслано 17 червня 2013 року.

Джерело: ESA, Herschel operations, дата на сторінці 07.01.2010; MPE, Analysis keeps on going as observations with Herschel come to an end, дата на сторінці 29.04.2013. Звірено 13.11.2026.
Kepler NASA, запуск 06.03.2009, власна орбіта довкола Сонця роботу завершено, джерело від 30.10.2018 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: космічний телескоп Kepler. У бібліотеці зображень NASA датовано 6 березня 2009 року, днем запуску. Малюнок вертикальний, з боків додано чорне поле. NASA/Ames/JPL-Caltech. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Kepler був першою місією NASA з пошуку планет: він шукав у ділянці Чумацького Шляху планети завбільшки з Землю біля інших зір. Планети він знаходив за транзитами: крихітними падіннями яскравості зорі, коли планета проходить перед нею.

Джерело: NASA Science, Kepler / K2, дата на сторінці 05.01.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 6 березня 2009 року. У травні 2013 року апарат втратив другий із чотирьох маховиків, якими наводився на ціль, і збір нових даних за першою програмою фактично припинився. Далі телескоп працював за новою програмою K2 й оглядав ширшу смугу неба вздовж екліптики.

Джерело: NASA Science, Kepler / K2, дата на сторінці 05.01.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Залишив у спадок понад 2600 відкритих планет за межами Сонячної системи. Провів перший огляд планет нашої Галактики й першим серед місій NASA виявив планети завбільшки з Землю в придатних для життя зонах їхніх зір. Разом із програмою K2 дослідив понад 500 000 зір.

Джерело: NASA Science, Kepler / K2, дата на сторінці 05.01.2026. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. У телескопа закінчилось пальне, потрібне для наукової роботи. 30 жовтня 2018 року NASA вивело його з експлуатації на безпечній орбіті далеко від Землі.

Джерело: NASA Science, Kepler / K2, дата на сторінці 05.01.2026. Звірено 13.11.2026.
Planck ESA, запуск 14.05.2009, орбіта довкола Сонця за розрахунком JPL Horizons роботу завершено, джерело від 23.10.2013 джерело: esa.int

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Planck був першою європейською місією з вивчення реліктового мікрохвильового випромінювання, що лишилось від Великого вибуху. Він виміряв коливання температури цього випромінювання точніше й детальніше за будь-який попередній супутник.

Джерело: ESA, Planck operations, дата на сторінці 04.12.2006. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 14 травня 2009 року ракетою Ariane 5 з космодрому Куру у Французькій Гвіані разом із телескопом Herschel. Апарат працював на орбіті довкола другої точки Лагранжа, L2.

Джерело: ESA, Planck operations, дата на сторінці 04.12.2006. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Планували два повні огляди неба, а обома приладами Planck виконав п'ять; прилад LFI до середини серпня 2013 року завершив восьмий. Випуск даних 2013 року уточнив співвідношення складників Всесвіту.

Джерело: ESA, Last command sent to ESA’s Planck space telescope, дата на сторінці 23.10.2013. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. Високочастотний прилад вичерпав запас рідкого гелію в січні 2012 року. Наукова робота остаточно завершилась 3 жовтня 2013 року; ще в серпні апарат відвели від точки L2 на віддалену стійку орбіту довкола Сонця. 23 жовтня 2013 року йому надіслали останню команду й вимкнули назавжди.

Джерело: ESA, Planck operations, дата на сторінці 04.12.2006; ESA, Last command sent to ESA’s Planck space telescope, дата на сторінці 23.10.2013. Звірено 13.11.2026.
Spitzer NASA, запуск 25.08.2003, власна орбіта довкола Сонця роботу завершено, джерело від 30.01.2020 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: телескоп Spitzer у положенні, в якому він виходив на зв'язок із Землею. У бібліотеці зображень NASA датовано 2016 роком. Кадр обрізано. NASA/JPL-Caltech. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Spitzer це інфрачервоний телескоп, який вивчав астероїди, комети, планети й далекі галактики. Він став четвертою й останньою з «Великих обсерваторій» NASA.

Джерело: NASA Science, Spitzer Space Telescope, дата на сторінці 17.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 25 серпня 2003 року з мису Канаверал; до 3 вересня телескоп вийшов на орбіту довкола Сонця слідом за Землею. 15 травня 2009 року закінчився запас рідкого гелію, і далі, вже як Spitzer Warm Mission, телескоп працював двома найкоротшохвильовими модулями інфрачервоної камери, яким гелій не потрібен.

Джерело: NASA Science, Spitzer Space Telescope, дата на сторінці 17.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. 2005 року вперше вловив пряме світло планет біля інших зір. 2009 року знайшов у Сатурна величезне розріджене кільце, у 300 разів більше за діаметр планети. У лютому 2017 року NASA оголосило, що Spitzer виявив першу відому систему із семи планет завбільшки з Землю біля однієї зорі, TRAPPIST-1.

Джерело: NASA Science, Spitzer Space Telescope, дата на сторінці 17.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. NASA планувало закрити місію 2018 року, бо мав стартувати телескоп James Webb, який теж спостерігає в інфрачервоному світлі; коли його запуск відклали, роботу Spitzer продовжили до 2020 року. 30 січня 2020 року, після понад 16 років спостережень, телескоп вивели з експлуатації.

Джерело: NASA Science, Spitzer Space Telescope, дата на сторінці 17.09.2026. Звірено 13.11.2026.
STEREO-B NASA, запуск 26.10.2006, власна орбіта довкола Сонця роботу завершено, джерело від 12.12.2025 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: один із двох апаратів STEREO. У бібліотеці зображень NASA датовано 2011 роком. Кадр обрізано. NASA/GSFC. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. STEREO-B це другий із двох апаратів місії STEREO: він летів довкола Сонця позаду Землі, трохи повільніше за неї. Місію запустили, щоб вивчати Сонце, сонячний вітер і космічну погоду з кількох точок зору.

Джерело: NASA Science, STEREO A & B, дата на сторінці 12.12.2025. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 26 жовтня 2006 року однією ракетою з близнюком STEREO-A.

Джерело: NASA Science, STEREO A & B, дата на сторінці 12.12.2025; NASA, STEREO - Mission Design, дата на сторінці 05.06.2008. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Разом із близнюком дав перші тривимірні зображення поверхні Сонця й корональних викидів маси, а також перший повний огляд Сонця на 360 градусів, із його зворотним боком.

Джерело: NASA Science, STEREO A & B, дата на сторінці 12.12.2025. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. 1 жовтня 2014 року зв'язок з апаратом зник через кілька апаратних збоїв, що порушили керування його орієнтацією. 21 серпня 2016 року зв'язок відновили, але врятувати апарат не вдалося: з 23 вересня 2016 року він мовчить. 17 жовтня 2018 року NASA припинило спроби й завершило місію STEREO-B; оптичний пошук апарата влітку 2023 року, коли він мав проходити повз Землю, теж нічого не дав.

Джерело: NASA, STEREO - Behind Status, дата на сторінці 16.09.2025; NASA Science, STEREO A & B, дата на сторінці 12.12.2025. Звірено 13.11.2026.
Ulysses ESA, NASA, запуск 06.10.1990, власна орбіта довкола Сонця роботу завершено, джерело від 30.06.2009 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Знімок: Ulysses із розгінними ступенями віддаляється від шатла Discovery 6 жовтня 1990 року, за кілька годин після виходу на орбіту. Знімали астронавти місії STS-41 ручною камерою. Кадр обрізано. NASA. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Ulysses мав дослідити простір над полюсами Сонця й під ними. Для цього його спрямували до Юпітера: тяжіння планети вивело апарат із площини екліптики й дало змогу пролетіти над південним, а потім над північним полюсом Сонця.

Джерело: NASA Science, Ulysses, дата на сторінці 15.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 6 жовтня 1990 року на шатлі Discovery з Космічного центру імені Кеннеді. 8 лютого 1992 року апарат пролетів повз Юпітер, із червня до листопада 1994 року спостерігав південний полюс Сонця, а в червні й вересні 1995 року проходив над північними полярними областями.

Джерело: NASA Science, Ulysses, дата на сторінці 15.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Став першою місією, що дослідила простір над полюсами Сонця й під ними. З'ясував, що над південним полюсом сонячний вітер дме швидше, ніж біля екватора, і допоміг встановити, що магнітне поле Сонця змінює напрямок кожні 11 років. За понад 18 років роботи майже тричі облетів Сонце.

Джерело: NASA Science, Ulysses, дата на сторінці 15.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. Наукових даних надходило дедалі менше, і витрати на роботу з апаратом стало важко виправдати. Роботу з ним припинили 30 червня 2009 року, більш як через 18,5 року після запуску. За словами ESA, після вимкнення Ulysses лишається на орбіті довкола Сонця, наче рукотворна комета.

Джерело: ESA, Joint ESA/NASA Ulysses mission to end, дата на сторінці 26.06.2009; NASA Science, Ulysses, дата на сторінці 15.09.2026. Звірено 13.11.2026.
Піонер-10 NASA, запуск 02.03.1972, летить геть із Сонячної системи роботу завершено, джерело від 05.11.2017 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Pioneer 10 біля Юпітера. Взято зі сторінки місії на сайті NASA; автора й дати малюнка сторінка не називає. Кадр обрізано. NASA. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Pioneer 10 став першою місією NASA до зовнішніх планет. Його розраховували на 21 місяць польоту до Юпітера, а він пропрацював понад 30 років.

Джерело: NASA Science, Pioneer 10, дата на сторінці 06.11.2024. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 2 березня 1972 року з мису Канаверал. 4 грудня 1973 року апарат пролетів приблизно за 130 000 км від Юпітера, а 13 червня 1983 року перетнув орбіту Нептуна.

Джерело: NASA Science, Pioneer 10, дата на сторінці 06.11.2024. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Першим пролетів крізь пояс астероїдів і повз Юпітер, першим вийшов на траєкторію, що веде за межі Сонячної системи. Зробив близько 500 знімків атмосфери Юпітера, на яких добре видно Велику червону пляму. Перетнувши орбіту Нептуна, став першим створеним людьми об'єктом, що вийшов за найдальшу планету.

Джерело: NASA Science, Pioneer 10, дата на сторінці 06.11.2024. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. Регулярний зв'язок припинили 31 березня 1997 року з бюджетних причин. Останній сигнал надійшов 23 січня 2003 року з відстані 12,23 мільярда км: радіоізотопне джерело вже не давало передавачу достатньо енергії. Апарат летить загалом у напрямку зорі Альдебаран.

Джерело: NASA Science, Pioneer 10, дата на сторінці 06.11.2024. Звірено 13.11.2026.
Піонер-11 NASA, запуск 06.04.1973, летить геть із Сонячної системи роботу завершено, джерело від 05.11.2017 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок, а не знімок: апарат біля Юпітера. В архіві центру NASA Ames малюнок підписано «Pioneer F/G» і датовано 1971 роком, ще до запуску Pioneer 10 і Pioneer 11, збудованих за одним проєктом. Кадр обрізано. NASA Ames Research Center. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Pioneer 11, споріднений із Pioneer 10 апарат, мав пролетіти повз Юпітер і Сатурн. Він першим дослідив Сатурн зблизька.

Джерело: NASA Science, Pioneer 11, дата на сторінці 14.05.2025. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 6 квітня 1973 року з мису Канаверал. 3 грудня 1974 року апарат пройшов приблизно за 42 500 км від верхівок хмар Юпітера, утричі ближче за Pioneer 10, а 1 вересня 1979 року пролетів приблизно за 20 900 км від Сатурна.

Джерело: NASA Science, Pioneer 11, дата на сторінці 14.05.2025. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Першим пролетів повз Сатурн і передав перші знімки полярних областей Юпітера. Зафіксував ударну хвилю Сатурна й цим уперше переконливо довів, що планета має магнітне поле. Відкрив вузьке кільце F і новий супутник діаметром 200 км.

Джерело: NASA Science, Pioneer 11, дата на сторінці 14.05.2025. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. Центр NASA Ames востаннє зв'язався з апаратом 30 вересня 1995 року, коли той був за 44,1 а. о. від Землі. 24 листопада 1995 року науковці ще на кілька хвилин отримали інженерні дані й знову втратили зв'язок, коли Земля вийшла з поля зору антени. Апарат летить у бік центру Галактики, у напрямку сузір'я Стрільця.

Джерело: NASA Science, Pioneer 11, дата на сторінці 14.05.2025. Звірено 13.11.2026.

Біля Землі 15

ACE NASA, запуск 25.08.1997, точка L1 між Землею і Сонцем працює, стан на 10.11.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: ACE на тлі Сонця. У бібліотеці зображень NASA датовано 2008 роком. Кадр обрізано. NASA. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. ACE збирає й аналізує частинки сонячного, міжпланетного, міжзоряного й галактичного походження. Крім того, він у реальному часі передає дані про космічну погоду й завчасно попереджає про геомагнітні бурі.

Джерело: NASA Science, ACE, дата на сторінці 10.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 25 серпня 1997 року з мису Канаверал. Апарат вийшов на орбіту довкола точки L1, і 21 січня 1998 року його оголосили готовим до роботи.

Джерело: NASA Science, ACE, дата на сторінці 10.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Корональні викиди маси апарат фіксує першим, за 20 до 60 хвилин до того, як вони досягнуть Землі. Він показав, що Сонце містить набагато більше важких елементів, ніж мало б за його нинішнім місцем у Галактиці. Розрахований на п'ять років, ACE працює значно довше: усі його прилади, крім одного, діють і досі.

Джерело: NASA, ACE Celebrates 20 Years of Solar Wind, Cosmic Ray Discoveries, дата на сторінці 01.09.2017; NASA Science, ACE, дата на сторінці 10.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Сонячний вітер у реальному часі NOAA SWPC: Solar Wind. Виміри апаратів біля точки L1 на сайті центру прогнозування космічної погоди NOAA.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Aditya-L1 ISRO, запуск 02.09.2023, точка L1 між Землею і Сонцем працює, стан на 15.10.2026 джерело: isro.gov.in

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Aditya-L1 це перша індійська космічна обсерваторія для вивчення Сонця. Вона працює на гало-орбіті довкола точки L1 системи Сонце-Земля, приблизно за 1,5 мільйона км від Землі, і несе сім наукових приладів.

Джерело: ISRO, PSLV-C57/ADITYA-L1 Mission, дата на сторінці 02.09.2023. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 2 вересня 2023 року ракетою PSLV-C57 з космодрому в Шрихарикоті. 6 січня 2024 року апарат вийшов на гало-орбіту довкола точки L1; її обрано з розрахунку на п'ять років роботи.

Джерело: ISRO, PSLV-C57/ADITYA-L1 Mission, дата на сторінці 02.09.2023; ISRO, First Joint View by Coronagraphs on India's Aditya-L1 and Europe's Proba-3 Decodes Solar Eruptions Near Their Birthplace, дата на сторінці 15.10.2026; ISRO, Halo-Orbit Insertion of Aditya-L1 Successfully Accomplished, дата на сторінці 06.01.2024. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Телескоп SUIT отримав перші зображення всього диска Сонця в ближньому ультрафіолеті, у діапазоні від 200 до 400 нм. За даними апарата науковці знайшли дрібні короткочасні посвітління в атмосфері Сонця, які з'являються за кілька годин до великого спалаху й скупчуються довкола місця, де він потім стається. Спостереження тих самих сонячних вивержень індійським Aditya-L1 і європейським Proba-3 уперше проаналізовано спільно.

Джерело: ISRO, Aditya-L1's SUIT captures full-disk images of the Sun in near ultraviolet wavelengths, дата на сторінці 08.12.2023; ISRO, Aditya-L1 Catches the Sun's Early Warning Signs Before Solar Flares, дата на сторінці 28.08.2026; ISRO, First Joint View by Coronagraphs on India's Aditya-L1 and Europe's Proba-3 Decodes Solar Eruptions Near Their Birthplace, дата на сторінці 15.10.2026. Звірено 13.11.2026.
Carruthers Geocorona Observatory NASA, запуск 24.09.2025, точка L1 між Землею і Сонцем працює, стан на 14.09.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок, а не знімок: кадр з анімації NASA, де Carruthers Geocorona Observatory дорогою до точки L1 відкриває кришки оптики. Анімацію опубліковано в червні 2025 року, до запуску. Кадр обрізано. NASA’s Conceptual Imaging Lab/Jonathan North. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Carruthers Geocorona Observatory вивчає екзосферу, найзовнішніший шар атмосфери Землі: це перша місія, присвячена відстеженню змін у цій малодослідженій області. Вона має з'ясувати форму, розмір і густину екзосфери та що їх змінює.

Джерело: NASA Science, Carruthers Geocorona Observatory, дата на сторінці 14.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 24 вересня 2025 року ракетою Falcon 9 з Космічного центру імені Кеннеді разом з апаратами IMAP і SWFO-L1. 8 січня 2026 року апарат вийшов на робочу орбіту довкола точки L1 системи Сонце-Земля, а 1 березня почав основну наукову програму на 24 місяці.

Джерело: NASA Science, NASA’s Carruthers Geocorona Observatory Begins Primary Science Mission, дата на сторінці 04.03.2026; NASA, NASA, NOAA Launch Three Spacecraft to Map Sun’s Influence Across Space, дата на сторінці 12.12.2025. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. 17 листопада 2025 року зробив перші знімки: рідкісні види Землі й Місяця в ультрафіолеті. Це перший малий супутник, що працює в точці L1, і перший, що безперервно спостерігає екзосферу з цієї точки. До нього повних ширококутних знімків цієї області було лише чотири.

Джерело: NASA Science, NASA’s Carruthers Geocorona Observatory Reveals ‘First Light’ Images, дата на сторінці 17.12.2025; NASA Science, Carruthers Geocorona Observatory, дата на сторінці 14.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
DSCOVR NOAA, NASA, запуск 11.02.2015, точка L1 між Землею і Сонцем працює, стан на 11.11.2026 джерело: swpc.noaa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: апарат DSCOVR. Автор малюнка NOAA, взято зі сторінки місії на сайті NASA. Кадр обрізано; оригінал невеликий, 768 пікселів завширшки. NOAA. Джерело зображення. Умови: матеріали NOAA: суспільне надбання.

Навіщо. DSCOVR це станція космічної погоди: вона стежить за змінами сонячного вітру, щоб вчасно попереджати про геомагнітні бурі, які можуть порушити роботу енергомереж, супутників, зв'язку й GPS. Це спільна місія NASA, NOAA і Повітряних сил США, наступник апарата ACE.

Джерело: NASA Science, DSCOVR, дата на сторінці 28.11.2025. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 11 лютого 2015 року з мису Канаверал. 8 червня 2015 року апарат прибув у точку L1 системи Сонце-Земля, приблизно за 1,5 мільйона км від Землі. 28 жовтня 2015 року NASA передало керування ним центру прогнозування космічної погоди NOAA.

Джерело: NASA Science, DSCOVR, дата на сторінці 28.11.2025. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Камера EPIC приблизно кожні дві години знімає всю Землю, а також сонячні затемнення й Місяць, коли той проходить між апаратом і Землею. 10 травня 2024 року, під час найсильнішої за 21 рік геомагнітної бурі, DSCOVR точно зафіксував прихід енергії коронального викиду, і синоптики змогли видати точні попередження.

Джерело: NASA Science, DSCOVR, дата на сторінці 28.11.2025; NOAA, NOAA’s Deep Space Climate Observatory (DSCOVR): Celebrating a Decade of Protecting Earth from Space Weather, дата на сторінці 11.02.2025. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Свіжі знімки Землі з камери EPIC NASA: EPIC, DSCOVR. Знімки всієї Землі з точки L1.

Сонячний вітер у реальному часі NOAA SWPC: Solar Wind. Виміри апаратів біля точки L1 на сайті центру прогнозування космічної погоди NOAA.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Euclid ESA, запуск 01.07.2023, точка L2 за Землею працює, стан на 19.10.2026 джерело: esa.int

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: телескоп Euclid у космосі. ESA опублікувало малюнок у червні 2023 року, перед запуском. Кадр обрізано й зменшено. ESA. Acknowledgement: Work performed by ATG under contract for ESA. Джерело зображення. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO.

Навіщо. Euclid створено, щоб дослідити склад і розвиток темного Всесвіту. Для цього потрібна докладна карта розподілу матерії у Всесвіті.

Джерело: ESA, Euclid, дати на сторінці немає; ESA, Frequently asked questions about Euclid, дата на сторінці 26.05.2023. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 1 липня 2023 року ракетою Falcon 9 з мису Канаверал. Телескоп відправили до точки L2 системи Сонце-Земля, за 1,5 мільйона км від Землі.

Джерело: ESA, Euclid, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. 12 листопада 2026 року вийшов перший великий випуск даних місії, DR1-Foundation: близько 13 місяців спостережень, найбільший в історії каталог сильних гравітаційних лінз і понад 60 мільйонів кандидатів у квазари. У знімках, зроблених з 16 по 24 вересня 2026 року, Euclid відкрив свою першу комету, C/2026 S1 (Euclid). Повний випуск DR1 очікують у середині 2027 року.

Джерело: ESA, Euclid lays the foundation for its best-ever 3D map of the Universe, дата на сторінці 12.11.2026; ESA, Euclid discovers new comet, дата на сторінці 19.10.2026. Звірено 13.11.2026.
IMAP NASA, запуск 24.09.2025, точка L1 між Землею і Сонцем працює, стан на 07.08.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок, а не знімок: кадр з анімації NASA, зонд IMAP у точці L1. За описом NASA, апарат обертається чотири рази на хвилину, оглядаючи геліосферу. Анімацію опубліковано в серпні 2025 року, до запуску. Кадр обрізано. NASA/Princeton/Patrick McPike. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. IMAP досліджує й картографує межі геліосфери, величезної бульбашки, яку сонячний вітер утворює довкола всієї Сонячної системи, і вивчає, як вона взаємодіє з найближчим галактичним оточенням. З точки L1 апарат також може приблизно за пів години попередити астронавтів і апарати біля Землі про небезпечне випромінювання, що наближається.

Джерело: NASA Science, Interstellar Mapping and Acceleration Probe (IMAP), дата на сторінці 04.02.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 24 вересня 2025 року ракетою Falcon 9 з Космічного центру імені Кеннеді разом з апаратами Carruthers Geocorona Observatory і SWFO-L1. 10 січня 2026 року IMAP прибув у точку L1, а 1 лютого почав дворічну основну наукову програму.

Джерело: NASA Science, Interstellar Mapping and Acceleration Probe (IMAP), дата на сторінці 04.02.2026; NASA, NASA, NOAA Launch Three Spacecraft to Map Sun’s Influence Across Space, дата на сторінці 12.12.2025; NASA Science, NASA’s IMAP Mission Reaches Its Destination, дата на сторінці 12.01.2026; NASA Science, NASA’s IMAP Begins Primary Science Mission, дата на сторінці 09.02.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Усі 10 приладів успішно виконали перші виміри, а 12 листопада 2025 року один із них зафіксував стрибок кількості електронів під час сонячної бурі. З початком основної програми частина даних надходить у систему I-ALiRT, яка майже в реальному часі передає відомості про космічну погоду. У серпні 2026 року NASA відкрило наукові дані семи приладів, зібрані до 30 квітня.

Джерело: NASA Science, NASA’s IMAP Mission Captures ‘First Light,’ Looks Back at Earth, дата на сторінці 17.12.2025; NASA Science, NASA’s IMAP Begins Primary Science Mission, дата на сторінці 09.02.2026; NASA Science, NASA's IMAP Mission Releases New Data From 7 Science Instruments, дата на сторінці 10.08.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
James Webb Space Telescope NASA, ESA, CSA, запуск 25.12.2021, точка L2 за Землею працює, стан на 09.11.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Знімок: телескоп James Webb у цеху з повністю розгорнутим сонцезахисним екраном під час випробувань 2019 року, до запуску. У такому положенні екран працює в космосі. Кадр обрізано. NASA/Chris Gunn. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Webb вивчає всі етапи історії Всесвіту: від першого світла після Великого вибуху до утворення планетних систем і розвитку нашої Сонячної системи. Телескоп створили NASA, Європейське космічне агентство й Канадське космічне агентство.

Джерело: NASA Science, James Webb Space Telescope, дата на сторінці 09.11.2026; NASA Science, Webb Mission Timeline, дата на сторінці 09.09.2025. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 25 грудня 2021 року ракетою Ariane 5 з європейського космодрому у Французькій Гвіані. 24 січня 2022 року телескоп прибув до точки L2, довкола якої й обертається.

Джерело: NASA Science, Webb: Launch, дата на сторінці 22.08.2024; NASA Science, James Webb Space Telescope, дата на сторінці 09.11.2026; NASA Science, Webb: Orbit, дата на сторінці 30.04.2025. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. 11 липня 2022 року показано перший повноколірний знімок телескопа: скупчення галактик SMACS 0723, на той час найглибше й найчіткіше зображення далекого Всесвіту. Оприлюднення перших знімків і спектрів розпочало наукову роботу телескопа. Чутливість дозволяє Webb зазирати більш як на 13,5 мільярда років у минуле й бачити перші галактики, що народились після Великого вибуху.

Джерело: NASA Science, Webb Mission Timeline, дата на сторінці 09.09.2025; NASA Science, James Webb Space Telescope, дата на сторінці 09.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Де зараз Webb NASA: Where Is Webb?.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Roman Space Telescope NASA, запуск 30.08.2026, точка L2 за Землею у дорозі, стан на 11.11.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок, а не знімок: кадр з анімації NASA, яка показує остаточний вигляд телескопа Roman. Опубліковано в лютому 2026 року, до запуску. Кадр обрізано. NASA's Goddard Space Flight Center/Conceptual Image Lab. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Телескоп названо на честь Ненсі Ґрейс Роман, першої головної астрономки NASA. Його поле зору щонайменше у 100 разів більше, ніж у Hubble; за час роботи він може виміряти світло мільярда галактик, провести перепис планетних систем нашої Галактики й допомогти розв'язати ключові питання про темну енергію.

Джерело: NASA Science, Nancy Grace Roman Space Telescope, дата на сторінці 13.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 30 серпня 2026 року ракетою Falcon Heavy з Космічного центру імені Кеннеді. Дорога до точки L2 системи Сонце-Земля триває три місяці. За планом на вересень 2026 року наукові спостереження мають початись не пізніше початку 2027 року.

Джерело: NASA Science, Roman Launch, дата на сторінці 08.09.2026; NASA Science, Roman Commissioning, дата на сторінці 12.11.2026; NASA Science, NASA’s Roman Team Confirms Ground Stations Receiving Data, дата на сторінці 25.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Після запуску розгорнув сонячну панель, яка водночас слугує тепловим екраном, а 31 серпня 2026 року вперше скоригував траєкторію. 22 жовтня 2026 року NASA повідомило, що перевірку обсерваторії й головного приладу завершено, телескоп повністю справний і почався етап наукового налагодження.

Джерело: NASA Science, Roman Launch, дата на сторінці 08.09.2026; NASA Science, NASA's Roman Completes First Mid-Course Correction Burn, дата на сторінці 31.08.2026; NASA Science, NASA’s Roman Space Telescope Enters Final Commissioning Phase, дата на сторінці 22.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Де зараз телескоп Roman NASA Science: Roman Commissioning. Розділ «Where is Roman?» на сторінці введення телескопа в дію.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
SOLAR-1 NOAA, NASA, запуск 24.09.2025, точка L1 між Землею і Сонцем працює, стан на 03.09.2026 джерело: ospo.noaa.gov

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. SOLAR-1 це перший супутник NOAA, створений лише для постійних оперативних спостережень космічної погоди. Він стежить за Сонцем компактним коронографом і в реальному часі вимірює сонячний вітер. Спершу апарат називався SWFO-L1; нову назву він отримав, коли дістався робочої орбіти.

Джерело: NOAA, Space weather Observations at L1 to Advance Readiness (SOLAR)-1, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 24 вересня 2025 року ракетою Falcon 9 з Космічного центру імені Кеннеді разом з апаратами IMAP і Carruthers Geocorona Observatory. 23 січня 2026 року апарат останнім увімкненням двигуна вийшов на кінцеву орбіту в точці L1. 10 червня 2026 року NOAA повідомило, що після восьми місяців випробувань і налагодження він офіційно став до оперативної роботи.

Джерело: NOAA, NOAA’s SWFO-L1 observatory heads to orbit for groundbreaking mission, дата на сторінці 24.09.2025; NASA, NASA, NOAA Launch Three Spacecraft to Map Sun’s Influence Across Space, дата на сторінці 12.12.2025; NOAA, SWFO-L1, Renamed SOLAR-1, Reaches Final Destination One Million Miles from Earth, дата на сторінці 27.01.2026; NOAA, NOAA’s SOLAR-1 enters new era of space weather monitoring, дата на сторінці 10.06.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Знімки корональних викидів маси з його коронографа потрапляють до синоптиків центру SWPC протягом 30 хвилин після зйомки; з дослідницьких обсерваторій на зразок SOHO такі знімки можуть іти до 8 годин. Виміри сонячного вітру й магнітного поля доступні протягом 5 хвилин.

Джерело: NOAA, Space weather Observations at L1 to Advance Readiness (SOLAR)-1, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Сонячний вітер у реальному часі NOAA SWPC: Solar Wind. Виміри апаратів біля точки L1 на сайті центру прогнозування космічної погоди NOAA.

Стан приладів і систем SOLAR-1 NOAA OSPO: SOLAR-1 Status.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Tiangong CMSA, запуск 29.04.2021, орбіта Землі працює, стан на 28.08.2026 джерело: cmse.gov.cn

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Tiangong це китайська космічна станція з трьох модулів. Базовий модуль Tianhe керує всією станцією й розрахований на тривале перебування астронавтів; лабораторні модулі Wentian і Mengtian призначені для наукових експериментів.

Джерело: CMSA, Core Module Tianhe, дати на сторінці немає; CMSA, 空间站天和核心舱发射任务取得圆满成功 (Tianhe core module launched successfully), дата на сторінці 29.04.2021; CMSA, Wentian Lab Module, дати на сторінці немає; CMSA, Mengtian Lab Module, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Коли. Перший модуль, Tianhe, запущено 29 квітня 2021 року з космодрому Веньчан ракетою Long March 5B. Модуль Wentian стартував 24 липня 2022 року, Mengtian 31 жовтня 2022 року; після його перестикування станція набула базової Т-подібної будови.

Джерело: CMSA, Core Module Tianhe, дати на сторінці немає; CMSA, 空间站天和核心舱发射任务取得圆满成功 (Tianhe core module launched successfully), дата на сторінці 29.04.2021; CMSA, Wentian Lab Module, дати на сторінці немає; CMSA, Mengtian Lab Module, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. 24 травня 2026 року до станції стартував екіпаж корабля Shenzhou-23, який перейшов на борт 25 травня. 28 серпня 2026 року астронавти приблизно за 5,5 години у відкритому космосі полагодили сонячну панель і встановили захист від космічного сміття. За повідомленням CMSA від 7 листопада 2026 року, з екіпажем Shenzhou-24 на станцію з коротким візитом прилетить перший іноземний астронавт, фахівець із корисного навантаження з Пакистану.

Джерело: CMSA, Shenzhou XXIII, дати на сторінці немає; CMSA, 神舟二十三号航天员乘组圆满完成出舱活动 (Shenzhou-23 crew completes a spacewalk), дата на сторінці 28.08.2026; CMSA, 中国空间站将迎来首位外籍航天员 (China's space station to welcome its first foreign astronaut), дата на сторінці 07.11.2026. Звірено 13.11.2026.
Габбл NASA, ESA, запуск 24.04.1990, орбіта Землі працює, стан на 05.11.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Знімок: телескоп Hubble у вільному польоті 19 травня 2009 року, коли шатл Atlantis відходив від нього після останнього ремонту. Знімав член екіпажу STS-125 з борту шатла. Кадр обрізано. NASA. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Hubble це одна з найреволюційніших обсерваторій NASA: від визначення складу атмосфер планет біля інших зір до відкриття темної енергії, він змінив уявлення людства про Всесвіт. Телескоп задумали ще в 1940-х роках.

Джерело: NASA Science, Hubble Space Telescope, дата на сторінці 12.11.2026; NASA Science, Hubble History Timeline, дата на сторінці 13.06.2025. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 24 квітня 1990 року на шатлі Discovery з Космічного центру імені Кеннеді; наступного дня шатл випустив телескоп у космос. Астронавти п'ять разів прилітали його ремонтувати й оновлювати: перша така місія стартувала 2 грудня 1993 року, остання 9 травня 2009 року.

Джерело: NASA Science, Hubble History Timeline, дата на сторінці 13.06.2025; NASA Science, Hubble Servicing Missions Timeline, дата на сторінці 17.04.2025. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. У липні 1994 року простежив, як уламки комети Шумейкерів-Леві 9 врізаються в Юпітер: астрономи вперше бачили зіткнення двох небесних тіл. 1998 року за його спостереженнями опубліковано перші свідчення того, що розширення Всесвіту прискорюється. У жовтні 2026 року NASA запитало в компаній про можливість обслуговування телескопа на орбіті: сам він утримувати орбіту не може й, за розрахунками, імовірно увійде в атмосферу у 2033 чи 2034 році.

Джерело: NASA Science, Hubble Science Timeline, дата на сторінці 13.06.2025; NASA Science, NASA Explores Potential Commercial Servicing for Hubble Telescope, дата на сторінці 03.11.2026. Звірено 13.11.2026.
МКС NASA, Roscosmos, ESA, JAXA, CSA, запуск 20.11.1998, орбіта Землі працює, стан на 10.11.2026 джерело: nasa.gov

Історія місії

Знімок: Міжнародна космічна станція 8 листопада 2021 року. Знято з корабля Crew Dragon Endeavour, який після відстикування облетів станцію. Краї сонячних панелей у кадр не ввійшли. NASA. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Міжнародна космічна станція це орбітальна лабораторія, якою спільно керують п'ять агенцій: NASA, Roscosmos, ESA, JAXA і Канадське космічне агентство. Кожен партнер відповідає за обладнання, яке надав.

Джерело: NASA, International Space Station (Reference), дата на сторінці 27.11.2025; NASA, International Space Station, дата на сторінці 20.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Будівництво почалося 20 листопада 1998 року, коли з космодрому Байконур ракетою Proton запустили модуль Zarya. З листопада 2000 року на станції постійно живуть люди: 2 листопада 2025 року виповнилось 25 років безперервної присутності людини на борту. 75-та експедиція почалась 26 липня 2026 року й має завершитись навесні 2027 року.

Джерело: NASA, 20 Years Ago, Construction Began on the International Space Station, дата на сторінці 20.11.2018; NASA, International Space Station Facts and Figures, дата на сторінці 16.07.2024; NASA, International Space Station: 25 Years, дата на сторінці 06.02.2026; NASA, Expedition 75, дата на сторінці 05.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. За даними NASA на 2024 рік, станція має 109 метрів завдовжки й масу 419 725 кг; вона облітає Землю приблизно за 90 хвилин. На ній побувало понад 290 людей із 26 країн, а до 60-ї експедиції включно дослідники більш як зі 108 країн провели тут майже 3000 експериментів. Станція має працювати щонайменше до 2030 року.

Джерело: NASA, International Space Station Facts and Figures, дата на сторінці 16.07.2024; NASA, International Space Station: 25 Years, дата на сторінці 06.02.2026; NASA, International Space Station (Reference), дата на сторінці 27.11.2025. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Коли МКС видно над твоїм містом NASA: Spot The Station. Сервіс NASA: час прольотів над містом і стеження за станцією.

Адреси звірено 13.11.2026.
SOHO ESA, NASA, запуск 02.12.1995, точка L1 між Землею і Сонцем свіжих офіційних даних про стан немає, остання офіційна згадка 09.01.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: SOHO на тлі Сонця. Сонце тут справжнє: це знімок, який телескоп крайнього ультрафіолету на борту SOHO зробив 14 вересня 1999 року. ESA опублікувало малюнок 2015 року. Кадр обрізано й зменшено. Spacecraft: ESA/ATG medialab; Sun: ESA/NASA SOHO. Джерело зображення. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO.

Навіщо. SOHO це спільна місія ESA і NASA, створена, щоб вивчати Сонце зсередини й зовні. Апарат стежить за впливом космічної погоди на Землю й допомагає прогнозувати небезпечні сонячні бурі.

Джерело: NASA Science, SOHO, дата на сторінці 09.01.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 2 грудня 1995 року з мису Канаверал, на орбіті довкола точки L1 системи Сонце-Земля з 14 лютого 1996 року. Місію розраховували на два роки.

Джерело: NASA Science, SOHO, дата на сторінці 09.01.2026; ESA, SOHO, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Відкрив більше комет, ніж будь-хто в історії астрономії; понад 5000 з них простежено під час зближення із Сонцем. Першим докладно показав корональні викиди маси й першим зафіксував сонцетруси. У грудні 2025 року відзначив 30 років безперервної роботи.

Джерело: NASA Science, SOHO, дата на сторінці 09.01.2026; NASA Science, NASA, ESA Sun Observatory Marks 30 Years, дата на сторінці 04.12.2025. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Найсвіжіші знімки Сонця з SOHO NASA: The Very Latest SOHO Images.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Spektr-RG Roscosmos, DLR, запуск 13.07.2019, точка L2 за Землею стан не підтверджено, остання офіційна згадка 31.01.2024 джерело: mpe.mpg.de

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Spektr-RG це російсько-німецька рентгенівська обсерваторія. Її головний прилад, німецький телескоп eROSITA, мав уперше зняти все небо в рентгенівських променях середніх енергій, щоб показати великомасштабну структуру Всесвіту й допомогти з'ясувати властивості темної енергії.

Джерело: MPE, eROSITA, дати на сторінці немає; DLR, eROSITA: the hunt for dark energy begins, дата на сторінці 18.06.2019; MPE, eROSITA launch heralds new era for X-ray astronomy, дата на сторінці 13.07.2019. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 13 липня 2019 року ракетою Proton з космодрому Байконур; апарат вивели на гало-орбіту довкола точки L2. Перший огляд усього неба телескоп eROSITA вів із 12 грудня 2019 до 11 червня 2020 року. У лютому 2022 року eROSITA перевели в безпечний режим, і, за даними Інституту Макса Планка на січень 2024 року, наукових спостережень він не відновлював.

Джерело: DLR, eROSITA: the hunt for dark energy begins, дата на сторінці 18.06.2019; MPE, eROSITA, дати на сторінці немає; MPE, The X-ray sky opens to the world, дата на сторінці 31.01.2024. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Перший огляд дав близько 900 000 джерел: на час публікації, у січні 2024 року, це був найбільший рентгенівський каталог. За перші шість місяців eROSITA виявив більше джерел, ніж було відомо за 60 років рентгенівської астрономії; до лютого 2022 року небо знято ще тричі. 31 липня 2026 року німецький консорціум повідомив про другий випуск даних: майже два мільйони джерел.

Джерело: MPE, The X-ray sky opens to the world, дата на сторінці 31.01.2024; MPE, eROSITA DR2 nearly doubles the previously known eROSITA X-ray sources to two million, дата на сторінці 31.07.2026. Звірено 13.11.2026.
Wind NASA, запуск 01.11.1994, точка L1 між Землею і Сонцем свіжих офіційних даних про стан немає, остання офіційна згадка 11.03.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок, а не знімок: апарат Wind. NASA опублікувало його 2014 року в матеріалі до 20-річчя місії. Малюнок вертикальний, у кадрі його середина; оригінал невеликий, 552 пікселі завширшки. NASA. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Wind спостерігає сонячний вітер перед тим, як той досягає магнітосфери Землі. Головним питанням місії було, як сонячний вітер змінює магнітосферу.

Джерело: NASA Science, Wind, дата на сторінці 11.03.2026; NASA, A Solar Wind Workhorse Marks 20 Years of Science Discoveries, дата на сторінці 29.12.2014. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 1 листопада 1994 року з мису Канаверал. У листопаді 1996 року апарат вивели на гало-орбіту довкола точки L1 системи Сонце-Земля; до 2004 року він був біля L1, де лишається й досі.

Джерело: NASA Science, Wind, дата на сторінці 11.03.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. З 1994 до 1998 року 19 разів пролетів повз Місяць, а його виходи до 60 градусів над і під площину екліптики дали змогу дослідити ділянки простору, яких раніше не вивчали. Розрахований на п'ять років, апарат працює й далі: за чинними оцінками, пального вистачить ще на кілька десятиліть біля L1.

Джерело: NASA Science, Wind, дата на сторінці 11.03.2026; NASA, A Solar Wind Workhorse Marks 20 Years of Science Discoveries, дата на сторінці 29.12.2014. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.

Біля Місяця 10

Lunar Reconnaissance Orbiter NASA, запуск 18.06.2009, орбіта Місяця працює, стан на 27.10.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Lunar Reconnaissance Orbiter над Місяцем. У бібліотеці зображень NASA датовано 2008 роком, ще до запуску. Кадр обрізано. NASA/GSFC. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Lunar Reconnaissance Orbiter вивчає Місяць зблизька, щоб можна було обирати безпечні місця для посадки апаратів і астронавтів. Серед початкових завдань були тривимірна карта поверхні з полярної орбіти й вивчення радіації біля Місяця.

Джерело: NASA Science, Lunar Reconnaissance Orbiter, дата на сторінці 27.10.2026; NASA Science, About LRO, дата на сторінці 09.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 18 червня 2009 року з мису Канаверал, на орбіті Місяця з 23 червня 2009 року. Основну програму апарат почав 25 вересня 2009 року.

Джерело: NASA Science, About LRO, дата на сторінці 09.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Працює біля Місяця довше за будь-який інший орбітальний апарат. Топографічні карти за його даними найточніші на сьогодні, а разом з іншими місіями він допоміг знайти ознаки води або водню в особливих місцях Місяця. За час місії команда виявила щонайменше 1000 нових ударних кратерів.

Джерело: NASA Science, Lunar Reconnaissance Orbiter, дата на сторінці 27.10.2026; NASA Science, LRO Science and Data, дата на сторінці 09.11.2026; NASA Science, NASA’s Moon Orbiter Spots New, ‘Once-in-Century’ Moon Crater, дата на сторінці 16.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
ARTEMIS P1 NASA, запуск 17.02.2007, орбіта Місяця свіжих офіційних даних про стан немає, остання офіційна згадка 09.01.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Знімок: зонди THEMIS, зібрані разом перед запуском, у цеху Astrotech у січні 2007 року. Зондів було п'ять, усі однакові; два з них згодом перенаправили до Місяця під назвами ARTEMIS P1 і P2. Який зонд де, з кадру не видно. Кадр обрізано. NASA. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. ARTEMIS P1 це один із двох зондів місії THEMIS-ARTEMIS. Спершу він під назвою THEMIS B вивчав полярні сяйва з орбіти Землі, а потім його перенаправили до Місяця досліджувати сонячний вітер, плазмовий слід Місяця й взаємодію хвоста магнітосфери Землі зі слабким власним магнетизмом Місяця.

Джерело: NASA Science, THEMIS-ARTEMIS, дата на сторінці 09.01.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 17 лютого 2007 року з мису Канаверал як зонд місії THEMIS. 1 січня 2009 року зонд перенаправили до Місяця; 25 серпня 2010 року він прибув у точку Лагранжа L2 системи Земля-Місяць, а 27 червня 2011 року вийшов на орбіту Місяця.

Джерело: NASA Science, THEMIS-ARTEMIS, дата на сторінці 09.01.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Першим в історії вийшов на орбіту довкола точки лібрації системи Земля-Місяць. Разом із зондом P2, що обертається довкола Місяця в протилежному напрямку, дав перші тривимірні виміри магнітного поля Місяця. У статті NASA цю пару названо єдиним довготривалим спостерігачем агенції за умовами довкола Місяця.

Джерело: NASA Science, THEMIS-ARTEMIS, дата на сторінці 09.01.2026; NASA, Artemis, meet ARTEMIS: Pursuing Sun Science at the Moon, дата на сторінці 01.11.2024. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
ARTEMIS P2 NASA, запуск 17.02.2007, орбіта Місяця свіжих офіційних даних про стан немає, остання офіційна згадка 09.01.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Знімок: зонди THEMIS, зібрані разом перед запуском, у цеху Astrotech у січні 2007 року. Зондів було п'ять, усі однакові; два з них згодом перенаправили до Місяця під назвами ARTEMIS P1 і P2. Який зонд де, з кадру не видно. Кадр обрізано. NASA. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. ARTEMIS P2 це один із двох зондів місії THEMIS-ARTEMIS. Спершу він під назвою THEMIS C вивчав полярні сяйва з орбіти Землі, а потім його перенаправили до Місяця досліджувати сонячний вітер, плазмовий слід Місяця й взаємодію хвоста магнітосфери Землі зі слабким власним магнетизмом Місяця.

Джерело: NASA Science, THEMIS-ARTEMIS, дата на сторінці 09.01.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 17 лютого 2007 року з мису Канаверал як зонд місії THEMIS. 1 січня 2009 року зонд перенаправили до Місяця; 28 березня 2010 року він пролетів повз Місяць, 22 жовтня 2010 року прибув у точку Лагранжа L1, а 17 липня 2011 року вийшов на орбіту Місяця.

Джерело: NASA Science, THEMIS-ARTEMIS, дата на сторінці 09.01.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Разом із зондом P1 склав першу місію, що оберталась довкола точок Лагранжа по обидва боки Місяця. Обертаючись довкола Місяця в протилежних напрямках, зонди дали перші тривимірні виміри його магнітного поля. У статті NASA цю пару названо єдиним довготривалим спостерігачем агенції за умовами довкола Місяця.

Джерело: NASA Science, THEMIS-ARTEMIS, дата на сторінці 09.01.2026; NASA, Artemis, meet ARTEMIS: Pursuing Sun Science at the Moon, дата на сторінці 01.11.2024. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Chandrayaan-2 Orbiter ISRO, запуск 22.07.2019, орбіта Місяця свіжих офіційних даних про стан немає, остання офіційна згадка 08.11.2025 джерело: isro.gov.in

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Chandrayaan-2 складалась з орбітального апарата, посадкового модуля й ровера і мала дослідити південний полюс Місяця. Орбітальний апарат вісьмома приладами має вивчати еволюцію Місяця й картографувати мінерали та молекули води в полярних областях.

Джерело: ISRO, GSLV-Mk III - M1 / Chandrayaan-2 Mission, дата на сторінці 22.07.2019. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 22 липня 2019 року ракетою GSLV Mk III, на орбіті Місяця з 20 серпня 2019 року. 2 вересня 2019 року від апарата відокремився посадковий модуль Vikram; під час спуску на висоті 2,1 км зв'язок із ним зник.

Джерело: ISRO, GSLV-Mk III - M1 / Chandrayaan-2 Mission, дата на сторінці 22.07.2019; ISRO, First anniversary of Chandrayaan-2 launch, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Під час запуску ISRO називала його камеру камерою з найвищою на той час роздільністю серед місячних місій: 0,3 м. Його радар першим закартографував Місяць у L-діапазоні з повною поляриметрією; з близько 1400 наборів радарних даних складено мозаїки північної й південної полярних областей. За даними ISRO на листопад 2025 року, апарат перебуває на орбіті Місяця й передає якісні дані.

Джерело: ISRO, GSLV-Mk III - M1 / Chandrayaan-2 Mission, дата на сторінці 22.07.2019; ISRO, ISRO Offers Advanced Data Products for Deeper Understanding of the Lunar Polar Region, дата на сторінці 08.11.2025. Звірено 13.11.2026.
Chang'e-4 і Yutu-2 CNSA, запуск 07.12.2018, поверхня Місяця стан не підтверджено, остання офіційна згадка 20.03.2024 джерело: cnsa.gov.cn

Історія місії

Знімок з орбіти, а не портрет: місце посадки Chang'e-4, зняте камерою апарата NASA Lunar Reconnaissance Orbiter. Велика стрілка показує посадковий модуль, мала ровер; обидва займають кілька пікселів. NASA опублікувало знімок у лютому 2019 року. Кадр обрізано. NASA/Goddard/Arizona State University. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Chang'e-4 це посадковий апарат із місяцеходом Yutu-2 для дослідження зворотного боку Місяця. Серед завдань: низькочастотні радіоастрономічні спостереження, вивчення рельєфу, мінерального складу й будови верхнього шару поверхні.

Джерело: CNSA, China declares Chang'e-4 mission complete success, дата на сторінці 15.01.2019; CNSA, China's Chang'e-4 probe makes historic landing on moon's far side, дата на сторінці 03.01.2019. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 8 грудня 2018 року за даними CNSA (у каталозі NASA стоїть 7 грудня). 3 січня 2019 року апарат сів у кратері Фон Кармана в басейні Південний полюс-Ейткен, і того ж дня пізно ввечері місяцехід з'їхав на поверхню.

Джерело: CNSA, China's lunar rover travels 271 meters on moon's far side, дата на сторінці 09.08.2019; NASA NSSDCA, Lunar Exploration Timeline, дата на сторінці 10.07.2025; CNSA, China's Chang'e-4 probe makes historic landing on moon's far side, дата на сторінці 03.01.2019; CNSA, China declares Chang'e-4 mission complete success, дата на сторінці 15.01.2019. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Першим в історії м'яко сів на зворотному боці Місяця. Yutu-2 знайшов речовину з глибини Місяця, яка може допомогти з'ясувати склад місячної мантії. За даними CNSA, на кінець червня 2020 року місяцехід проїхав 463,26 м; у березні 2024 року на сайті агенції повідомлялося, що Chang'e-4 ще працює.

Джерело: CNSA, China's Chang'e-4 probe makes historic landing on moon's far side, дата на сторінці 03.01.2019; CNSA, Chinese lunar rover's "lucky" find could unlock secrets of moon & earth, дата на сторінці 16.05.2019; CNSA, “玉兔二号”完成第十九月昼工作 (Yutu-2 completes its 19th lunar day), дата на сторінці 28.06.2020; CNSA, China launches new relay satellite for Earth-Moon communications, дата на сторінці 20.03.2024. Звірено 13.11.2026.
Danuri KASA, запуск 04.08.2022, орбіта Місяця офіційного підтвердження не знайдено, перевірено 12.11.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Danuri, або Korea Pathfinder Lunar Orbiter, це перший апарат Республіки Корея біля Місяця. Назва поєднує корейські слова «Місяць» і «насолоджуватись». На борту є камера NASA ShadowCam, створена для зйомки постійно затінених областей біля полюсів Місяця.

Джерело: NASA, NASA’s ShadowCam Launches Aboard Korea Pathfinder Lunar Orbiter, дата на сторінці 14.03.2025; NASA, NASA’s LRO Finds Photo Op as It Zips Past SKorea’s Danuri Moon Orbiter, дата на сторінці 05.04.2024. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 4 серпня 2022 року ракетою Falcon 9 з мису Канаверал. На орбіті Місяця з грудня 2022 року.

Джерело: NASA, NASA’s ShadowCam Launches Aboard Korea Pathfinder Lunar Orbiter, дата на сторінці 14.03.2025; NASA, NASA’s LRO Finds Photo Op as It Zips Past SKorea’s Danuri Moon Orbiter, дата на сторінці 05.04.2024. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Камеру ShadowCam створено на основі камер апарата Lunar Reconnaissance Orbiter, але вона у 200 разів чутливіша до світла, тож розрізняє деталі в постійно затінених областях. 7 квітня 2023 року вона сфотографувала сам LRO, коли Danuri пролітав приблизно за 18 км над ним; у березні 2024 року, коли апарати розминулися на зустрічних курсах, уже LRO зробив кілька знімків Danuri.

Джерело: NASA, NASA’s ShadowCam Images Permanently Shadowed Regions from Lunar Orbit, дата на сторінці 14.03.2025; NASA, NASA’s LRO Finds Photo Op as It Zips Past SKorea’s Danuri Moon Orbiter, дата на сторінці 05.04.2024. Звірено 13.11.2026.
Queqiao CNSA, запуск 20.05.2018, точка L2 за Місяцем стан не підтверджено, остання офіційна згадка 20.03.2024 джерело: cnsa.gov.cn

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Queqiao це супутник-ретранслятор для зв'язку між центром керування на Землі й зворотним боком Місяця. Назва означає «Міст сорок».

Джерело: CNSA, China launches new relay satellite for Earth-Moon communications, дата на сторінці 20.03.2024; CNSA, China's Chang'e-4 probe makes historic landing on moon's far side, дата на сторінці 03.01.2019. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 20 травня 2018 року. Супутник вивели на гало-орбіту довкола точки Лагранжа L2 системи Земля-Місяць, приблизно за 65 000 км від Місяця: звідти видно і Землю, і зворотний бік Місяця.

Джерело: NASA NSSDCA, Lunar Exploration Timeline, дата на сторінці 10.07.2025; CNSA, China launches new relay satellite for Earth-Moon communications, дата на сторінці 20.03.2024; CNSA, China's Chang'e-4 probe makes historic landing on moon's far side, дата на сторінці 03.01.2019. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Завдяки його зв'язку апарат Chang'e-4 на початку 2019 року виконав першу в історії м'яку посадку на зворотному боці Місяця й передав перший знімок цієї поверхні зблизька. У березні 2024 року на сайті CNSA повідомлялося, що Queqiao перевищив розрахунковий строк служби, а ретрансляцію для Chang'e-4 має перебрати Queqiao-2.

Джерело: CNSA, China launches new relay satellite for Earth-Moon communications, дата на сторінці 20.03.2024; CNSA, China's Chang'e-4 probe makes historic landing on moon's far side, дата на сторінці 03.01.2019. Звірено 13.11.2026.
Queqiao-2 CNSA, запуск 20.03.2024, орбіта Місяця стан не підтверджено, остання офіційна згадка 20.03.2024 джерело: cnsa.gov.cn

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Queqiao-2 це новий супутник-ретранслятор для зв'язку між Землею й Місяцем: крок до майбутніх місій, таких як доставка зразків зі зворотного боку Місяця й дослідження його південного полюса. Він передусім призначений для ретрансляції під час місії Chang'e-6, а надалі для Chang'e-7 і Chang'e-8.

Джерело: CNSA, China launches new relay satellite for Earth-Moon communications, дата на сторінці 20.03.2024; CNSA, Braking maneuver puts satellite in lunar orbit, дата на сторінці 27.03.2024. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 20 березня 2024 року ракетою Long March 8 з космодрому Веньчан. Після гальмування на висоті близько 440 км супутник вийшов на орбіту Місяця, 2 квітня 2024 року перейшов на цільову еліптичну орбіту, а до 12 квітня завершив перевірку зв'язку.

Джерело: CNSA, China launches new relay satellite for Earth-Moon communications, дата на сторінці 20.03.2024; CNSA, Braking maneuver puts satellite in lunar orbit, дата на сторінці 27.03.2024; CNSA, About China's lunar mission: Timeline of Chang'e-6 mission, дата на сторінці 26.06.2024. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Забезпечив зв'язок під час посадки Chang'e-6 на зворотному боці Місяця в червні 2024 року; 25 червня ця місія привезла на Землю перші у світі зразки звідти. Супутник мав також перебрати ретрансляцію для апарата Chang'e-4.

Джерело: CNSA, China's Chang'e-6 lands on moon's far side to collect samples, дата на сторінці 02.06.2024; CNSA, About China's lunar mission: Timeline of Chang'e-6 mission, дата на сторінці 26.06.2024; CNSA, China launches new relay satellite for Earth-Moon communications, дата на сторінці 20.03.2024. Звірено 13.11.2026.
CAPSTONE NASA, запуск 28.06.2022, орбіта Місяця роботу завершено, джерело від 19.10.2026 джерело: nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: CAPSTONE над Місяцем. У бібліотеці зображень NASA датовано лютим 2022 року, ще до запуску. Кадр обрізано. NASA/Daniel Rutter. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. CAPSTONE це кубсат завбільшки з мікрохвильову піч, створений для перевірки технологій на орбіті Місяця. Він першим вийшов на майже прямолінійну гало-орбіту біля Місяця й дослідив її для майбутніх апаратів.

Джерело: NASA, CAPSTONE, дата на сторінці 19.10.2026; NASA, NASA’s CAPSTONE Completes Extended Mission Testing Lunar Technologies, дата на сторінці 06.07.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 28 червня 2022 року. 13 листопада 2022 року апарат вийшов на орбіту Місяця й за шість місяців виконав основну програму, після чого місію продовжили на 15 місяців.

Джерело: NASA, CAPSTONE, дата на сторінці 19.10.2026; NASA, NASA’s CAPSTONE Completes Extended Mission Testing Lunar Technologies, дата на сторінці 06.07.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Став першою комерційною місією США біля Місяця. Перевірив зв'язок, мережеві технології й автономну навігацію, зокрема взаємне вимірювання відстані з апаратом Lunar Reconnaissance Orbiter. Першим випробував за межами орбіти Землі найновіші мережеві протоколи DTN.

Джерело: NASA, NASA’s CAPSTONE Completes Extended Mission Testing Lunar Technologies, дата на сторінці 06.07.2026; NASA, CAPSTONE, дата на сторінці 19.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. Усі основні й додаткові завдання виконано, і в червні 2026 року NASA завершило свою роботу з апаратом. Компанія Advanced Space, якій він належить, далі використовуватиме його для випробування технологій.

Джерело: NASA, NASA’s CAPSTONE Completes Extended Mission Testing Lunar Technologies, дата на сторінці 06.07.2026. Звірено 13.11.2026.
Chandrayaan-3 ISRO, запуск 14.07.2023, поверхня Місяця роботу завершено, джерело від 22.09.2023 джерело: isro.gov.in

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Chandrayaan-3 це продовження місії Chandrayaan-2: вона мала показати, що Індія вміє безпечно сідати на Місяць і їздити по його поверхні, та провести досліди на місці.

Джерело: ISRO, Chandrayaan-3 Details, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 14 липня 2023 року ракетою LVM3 з космодрому в Шрихарикоті. 5 серпня 2023 року апарат вийшов на орбіту Місяця, 23 серпня посадковий модуль м'яко сів на поверхню, а наступного дня з нього з'їхав ровер.

Джерело: ISRO, Chandrayaan-3, дата на сторінці 22.09.2023. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Прилад LIBS вимірами на місці підтвердив наявність сірки на поверхні Місяця. Наукові прилади посадкового модуля й ровера безперервно пропрацювали один місячний день, як і планувалося, і всі завдання місії виконано. За оцінкою науковців ISRO, довкола місця посадки викинуто й зміщено близько 2,06 тонни поверхневого ґрунту.

Джерело: ISRO, Chandrayaan-3, дата на сторінці 22.09.2023; ISRO, Returns to home Earth: Chandrayaan-3 Propulsion Module moved from Lunar orbit to Earth's orbit, дата на сторінці 04.12.2023; ISRO, Chandrayaan-3: Science Results, дата на сторінці 27.10.2023. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. Станом на 4 вересня 2023 року посадковий модуль і ровер були в режимі сну; пробудження чекали близько 22 вересня. Останній запис у журналі місії, від 22 вересня 2023 року, каже, що тривають спроби встановити з ними зв'язок. Рушійний модуль згодом перевели з орбіти Місяця на орбіту Землі (маневр відходу виконано 13 жовтня 2023 року), а 6 листопада 2025 року він знову пролетів за 3740 км від поверхні Місяця.

Джерело: ISRO, Chandrayaan-3, дата на сторінці 22.09.2023; ISRO, Returns to home Earth: Chandrayaan-3 Propulsion Module moved from Lunar orbit to Earth's orbit, дата на сторінці 04.12.2023; ISRO, Chandrayaan-3 Fly-by, дата на сторінці 13.11.2025. Звірено 13.11.2026.

Біля Марса 9

Curiosity NASA, запуск 26.11.2011, поверхня Марса працює, стан на 29.09.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Автопортрет Curiosity на ділянці Mary Anning: справжній знімок камери на роботизованій руці, опублікований 12 листопада 2020 року. Кадр обрізано. NASA/JPL-Caltech/MSSS. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Curiosity з'ясовує, чи були на Марсі умови, придатні для мікробного життя. На час запуску це був найбільший і найпотужніший марсохід.

Джерело: NASA Science, Mars Science Laboratory: Curiosity Rover, дата на сторінці 29.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 26 листопада 2011 року, посадка 6 серпня 2012 року в кратері Ґейла. Відтоді марсохід піднімається схилом гори Шарп.

Джерело: NASA Science, Mars Science Laboratory: Curiosity Rover, дата на сторінці 29.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. На початку місії знайшов хімічні й мінеральні свідчення того, що давній Марс був придатний для життя. Пробурив 42 зразки порід і виявив найбільші органічні молекули, знайдені на Марсі. 26 серпня 2026 року піднявся на 1 км над початком маршруту.

Джерело: NASA Science, Mars Science Laboratory: Curiosity Rover, дата на сторінці 29.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Свіжі сирі знімки Curiosity NASA Mars Exploration: Raw Images. NASA викладає їх щодня, щойно вони доходять до Землі.

Де зараз Curiosity: карта маршруту NASA Science: Curiosity Rover Location Map.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
ExoMars Trace Gas Orbiter ESA, запуск 14.03.2016, орбіта Марса працює, стан на 05.11.2026 джерело: esa.int

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Trace Gas Orbiter з увімкненими двигунами починає вихід на орбіту Марса 19 жовтня 2016 року. ESA опублікувало малюнок у лютому 2016 року, до події. Кадр обрізано й зменшено. ESA/ATG medialab. Джерело зображення. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO.

Навіщо. Trace Gas Orbiter шукає в атмосфері Марса метан та інші рідкісні гази, які можуть бути слідами біологічних або геологічних процесів.

Джерело: ESA, ExoMars Factsheet, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 14 березня 2016 року, на орбіті Марса з 19 жовтня 2016 року. Посадковий модуль Schiaparelli, який летів разом з апаратом, успішно сісти не зміг.

Джерело: ESA, ExoMars Factsheet, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. 2021 року вперше повідомив про хлороводень в атмосфері Марса. У листопаді 2026 року ESA розповіло про газ над вулканічними розломами: це натяк на те, що надра Марса ще не згасли. Серед апаратів мережі ретрансляції TGO в середньому передає на Землю найбільше даних марсоходів на добу.

Джерело: ESA, European orbiter detects hints of volcanic activity on Mars, дата на сторінці 04.11.2026; NASA Science, Mars Relay Network, дата на сторінці 05.06.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Мережа ретрансляції біля Марса у 3D NASA/JPL: Mars Relay Network. Показує, як орбітальні апарати передають дані марсоходів на Землю.

Адреси звірено 13.11.2026.
Mars Express ESA, запуск 02.06.2003, орбіта Марса працює, стан на 07.10.2026 джерело: esa.int

Історія місії

Не портрет апарата, а його робота: мозаїка Марса зі знімків камери HRSC апарата Mars Express, опублікована 2023 року до 20-річчя місії. Це змодельований вигляд із висоти 2500 км над каньйонами Долин Марінер; кольори й контраст підсилено, справжній Марс з орбіти бежево-бурий. Кадр обрізано й зменшено. ESA/DLR/FU Berlin/G. Michael. Джерело зображення. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO.

Навіщо. Mars Express вивчає атмосферу, поверхню й надра Марса та його супутники Фобос і Деймос.

Джерело: ESA, Mars Express, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 2 червня 2003 року з космодрому Байконур, на орбіті Марса з 25 грудня 2003 року. Посадковий модуль Beagle 2 на зв'язок не вийшов; 2015 року його знайшли на знімках апарата Mars Reconnaissance Orbiter.

Джерело: ESA, Mars Express: The mission, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. З 2004 року знімає Марс у трьох вимірах, склав найповнішу карту хімічного складу атмосфери, докладно вивчив Фобос і простежив історію води на планеті.

Джерело: ESA, Mars Express, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Мережа ретрансляції біля Марса у 3D NASA/JPL: Mars Relay Network. Показує, як орбітальні апарати передають дані марсоходів на Землю.

Адреси звірено 13.11.2026.
Mars Odyssey NASA, запуск 07.04.2001, орбіта Марса працює, стан на 07.11.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Mars Odyssey на орбіті Марса. Опубліковано 2002 року. Кадр обрізано. NASA/JPL. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Mars Odyssey склав першу глобальну карту хімічних елементів і мінералів поверхні Марса.

Джерело: NASA Science, Mars Odyssey, дата на сторінці 07.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 7 квітня 2001 року, на орбіті Марса з 24 жовтня 2001 року. Жодна місія не працює біля Марса довше.

Джерело: NASA Science, Mars Odyssey, дата на сторінці 07.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Основну наукову програму виконав з лютого 2002 до серпня 2004 року. Відтоді зробив понад 100 000 обертів довкола планети: вивчає хмари, туман та іній і картографує породи, щоб майбутні посадки були безпечнішими.

Джерело: NASA Science, Mars Odyssey, дата на сторінці 07.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Мережа ретрансляції біля Марса у 3D NASA/JPL: Mars Relay Network. Показує, як орбітальні апарати передають дані марсоходів на Землю.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Mars Reconnaissance Orbiter NASA, запуск 12.08.2005, орбіта Марса працює, стан на 03.09.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Mars Reconnaissance Orbiter над Марсом. Опубліковано 2002 року, ще до запуску. Кадр обрізано. NASA/JPL. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Mars Reconnaissance Orbiter шукає свідчення того, що вода трималась на поверхні Марса тривалий час.

Джерело: NASA Science, Mars Reconnaissance Orbiter, дата на сторінці 03.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 12 серпня 2005 року, на орбіті Марса з 10 березня 2006 року.

Джерело: NASA Science, Mars Reconnaissance Orbiter, дата на сторінці 03.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Має найбільшу камеру, яку відправляли до іншої планети: вона розрізняє на поверхні предмети завбільшки з обідній стіл. Знімки допомагають обирати безпечні місця для посадок. Апарат також передає на Землю дані марсоходів.

Джерело: NASA Science, Mars Reconnaissance Orbiter, дата на сторінці 03.09.2026; NASA Science, Mars Relay Network, дата на сторінці 05.06.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Мережа ретрансляції біля Марса у 3D NASA/JPL: Mars Relay Network. Показує, як орбітальні апарати передають дані марсоходів на Землю.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Perseverance NASA, запуск 30.07.2020, поверхня Марса працює, стан на 14.10.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Автопортрет Perseverance 23 липня 2024 року: справжній знімок, складений із 62 кадрів камери на роботизованій руці. Кадр обрізано. NASA/JPL-Caltech/MSSS. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Perseverance шукає сліди давнього мікробного життя й збирає зразки марсіанських порід і ґрунту: їх має забрати на Землю майбутня місія.

Джерело: NASA Science, Mars 2020: Perseverance Rover, дата на сторінці 14.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 30 липня 2020 року, посадка 18 лютого 2021 року в кратері Єзеро завширшки 45 км. Понад 3,5 мільярда років тому тут було озеро, яке наповнювали річки.

Джерело: NASA Science, Mars 2020: Perseverance Rover, дата на сторінці 14.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Зібрав понад два десятки зразків порід; один із них, Sapphire Canyon, містить можливі біосигнатури (результати вийшли в журналі Nature у вересні 2025 року). Привіз на Марс гелікоптер Ingenuity, який виконав 72 польоти, і показав, що з марсіанського вуглекислого газу можна добувати кисень. 11 жовтня 2026 року одометр показав 45,22 км: це рекорд відстані, пройденої на іншому світі.

Джерело: NASA Science, Mars 2020: Perseverance Rover, дата на сторінці 14.10.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Свіжі сирі знімки Perseverance NASA Mars: Images from the Mars Perseverance Rover. NASA викладає їх щодня, щойно вони доходять до Землі.

Де зараз Perseverance: карта маршруту NASA Science: Perseverance Rover Location Map.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Hope UAE Space Agency, запуск 19.07.2020, орбіта Марса офіційного підтвердження не знайдено, перевірено 12.11.2026 джерело: space.gov.ae

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Hope це орбітальний апарат Об'єднаних Арабських Еміратів. Його завдання: вивчати динаміку атмосфери Марса, її взаємодію з космосом і сонячним вітром та те, як планета втрачає водень і кисень.

Джерело: NASA MDSCC, Emirates Mars Mission (Hope), дата на сторінці 31.07.2020. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 19 липня 2020 року з космічного центру Танеґасіма.

Джерело: NASA MDSCC, Emirates Mars Mission (Hope), дата на сторінці 31.07.2020. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Центр наукових даних місії EMM Science Data Center.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Tianwen-1 CNSA, запуск 23.07.2020, орбіта Марса стан не підтверджено, остання офіційна згадка 16.05.2022 джерело: cnsa.gov.cn

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Tianwen-1 це перша марсіанська місія Китаю: за один політ вона мала вийти на орбіту, сісти на поверхню й випустити марсохід. Назва означає «Питання до неба».

Джерело: CNSA, Tianwen-1: China successfully launches probe in first Mars mission, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 23 липня 2020 року з космодрому Веньчан. 15 травня 2021 року посадкова платформа сіла на рівнині Утопія, а 22 травня марсохід Zhurong з'їхав на поверхню.

Джерело: CNSA, Tianwen-1: China successfully launches probe in first Mars mission, дати на сторінці немає; CNSA, Tianwen-1 mission marks 1st year on Mars, дата на сторінці 16.05.2022. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. За даними CNSA, на 5 травня 2022 року орбітальний апарат пропрацював 651 добу, марсохід проїхав 1921 м, а разом вони передали близько 940 ГБ даних. За даними марсохода китайські науковці знайшли нові свідчення давньої рідкої води.

Джерело: CNSA, Tianwen-1 mission marks 1st year on Mars, дата на сторінці 16.05.2022. Звірено 13.11.2026.
MAVEN NASA, запуск 18.11.2013, орбіта Марса роботу завершено, джерело від 05.06.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: MAVEN біля Марса. Опубліковано 2013 року. Кадр обрізано. NASA/GSFC. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. MAVEN став першою місією, присвяченою верхній атмосфері Марса: вона мала з'ясувати, як планета втратила густу атмосферу.

Джерело: NASA Science, MAVEN, дата на сторінці 05.06.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 18 листопада 2013 року, на орбіті Марса з 21 вересня 2014 року.

Джерело: NASA Science, MAVEN, дата на сторінці 05.06.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Показав, що під час сонячних бур Марс втрачає атмосферу значно швидше. Відкрив кілька видів полярних сяйв і вперше на будь-якій планеті виміряв, як іони вибивають частинки з атмосфери. Також передавав на Землю дані марсоходів.

Джерело: NASA, NASA Says Farewell to MAVEN Mars Mission, Hosts Media Call Today, дата на сторінці 03.06.2026. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. 6 грудня 2025 року зв'язок з апаратом зник, коли він пройшов за планетою. 3 червня 2026 року NASA оголосило місію завершеною.

Джерело: NASA Science, MAVEN, дата на сторінці 05.06.2026; NASA, NASA Says Farewell to MAVEN Mars Mission, Hosts Media Call Today, дата на сторінці 03.06.2026. Звірено 13.11.2026.

Біля інших тіл 5

Юнона NASA, запуск 05.08.2011, орбіта Юпітера свіжих офіційних даних про стан немає, остання офіційна згадка 05.05.2026 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Juno біля Юпітера. У бібліотеці зображень NASA датовано січнем 2011 року, ще до запуску. Кадр обрізано. NASA/JPL. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Головна мета Juno це зрозуміти походження й еволюцію Юпітера. З 2016 року апарат зазирає під густі хмари планети: він перший орбітальний апарат, що підійшов до неї так близько.

Джерело: NASA Science, Juno, дата на сторінці 03.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 5 серпня 2011 року з мису Канаверал, на орбіті Юпітера з 4 липня 2016 року. Основну програму апарат завершив до середини 2021 року; тоді ж NASA додало ще 42 оберти й продовжило місію до 2025 року.

Джерело: NASA Science, Juno, дата на сторінці 03.11.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Першим пролетів над північним і південним полюсами Юпітера й став першим апаратом на сонячних батареях, що працює біля цієї планети. З'ясував, що грози з блискавками на Юпітері трапляються біля полюсів, тоді як на Землі вони частіші біля екватора. 30 грудня 2023 року й 3 лютого 2024 року пройшов приблизно за 1500 км від поверхні Іо, а 1 травня 2026 року зблизька зняв супутник Фіву.

Джерело: NASA Science, Juno, дата на сторінці 03.11.2026; NASA Science, NASA’S Juno Misson Captures Jupiter Moon Thebe, дата на сторінці 05.05.2026. Звірено 13.11.2026.

Дивитись зараз

Сирі знімки камери JunoCam Mission Juno: JunoCam. Команда місії викладає сирі знімки, а всі охочі їх обробляють.

Зв'язок із Землею наживо NASA: DSN Now. Видно, з якими апаратами просто зараз говорять антени далекого зв'язку NASA.

Адреси звірено 13.11.2026.
Akatsuki JAXA, запуск 21.05.2010, орбіта Венери роботу завершено, джерело від 18.09.2025 джерело: jaxa.jp

Історія місії

Зображення ще готуємо.

Навіщо. Akatsuki мав розгадати загадки Венери, передусім динаміку її атмосфери. У верхніх шарах там дмуть вітри до 100 метрів за секунду, так звана суперротація, і причина їх була невідома.

Джерело: ISAS/JAXA, Venus Climate Orbiter Akatsuki, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 21 травня 2010 року за японським часом з космічного центру Танеґасіма. У грудні 2010 року апарат мав вийти на орбіту Венери, але промахнувся. Через п'ять років, 7 грудня 2015 року, він таки вийшов на орбіту, скориставшись замість пошкодженого головного двигуна малими двигунами орієнтації.

Джерело: JAXA, Venus Climate Orbiter “AKATSUKI” Operation Completed, дата на сторінці 18.09.2025; ISAS/JAXA, Venus Climate Orbiter Akatsuki, дати на сторінці немає; ISAS/JAXA, Our last presence at Venus has gone silent, дата на сторінці 28.10.2025. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Став першим японським апаратом на орбіті іншої планети. Відкрив найбільшу гірську хвилю в Сонячній системі й пояснив механізм, що підтримує швидку циркуляцію атмосфери Венери.

Джерело: JAXA, Venus Climate Orbiter “AKATSUKI” Operation Completed, дата на сторінці 18.09.2025. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. Наприкінці квітня 2024 року апарат надовго лишився в режимі з низькою точністю орієнтації, і зв'язок із ним встановити більше не вдалося. 18 вересня 2025 року JAXA завершило його роботу: апарат на той час значно перевищив розрахунковий строк служби.

Джерело: ISAS/JAXA, Communication status with the Venus Climate Orbiter, AKATSUKI, дата на сторінці 29.05.2024; JAXA, Venus Climate Orbiter “AKATSUKI” Operation Completed, дата на сторінці 18.09.2025. Звірено 13.11.2026.
Dawn NASA, запуск 27.09.2007, орбіта Церери роботу завершено, джерело від 01.11.2018 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Dawn на орбіті довкола Церери. У бібліотеці зображень NASA датовано 2009 роком, за кілька років до прибуття. Кадр обрізано. NASA/JPL. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Dawn мав з'ясувати, як розмір і вода впливають на розвиток планет. Для цього обрали Весту й Цереру, наймасивніші з протопланет: «планетних зародків», ріст яких перервало утворення Юпітера.

Джерело: NASA Science, Dawn: Objectives, дата на сторінці 03.11.2024. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 27 вересня 2007 року з мису Канаверал. У липні 2011 року апарат вийшов на орбіту довкола Вести, на початку вересня 2012 року покинув її, а 6 березня 2015 року став на орбіту довкола Церери.

Джерело: NASA Science, Dawn: Mission Status, дата на сторінці 02.11.2024; NASA Science, Dawn: Objectives, дата на сторінці 03.11.2024. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Першим дістався карликової планети й першим став на орбіту довкола неї. Завдяки іонному двигуну це єдиний апарат, що обертався довкола двох позаземних тіл. Він показав, що Веста ближча до планет земної групи, ніж до типових астероїдів.

Джерело: NASA Science, Dawn: Mission Status, дата на сторінці 02.11.2024. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. 31 жовтня 2018 року закінчився гідразин, без якого апарат не може тримати орієнтацію, спрямовувати сонячні панелі на Сонце й антену на Землю; радіосигнал зник. Dawn лишився на орбіті довкола Церери: за оцінкою NASA 2018 року, він пробуде там щонайменше два десятиліття, а ймовірно значно довше.

Джерело: NASA Science, Dawn: Mission Status, дата на сторінці 02.11.2024. Звірено 13.11.2026.
NEAR Shoemaker NASA, запуск 17.02.1996, поверхня астероїда Ерос роботу завершено, джерело від 28.02.2001 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: NEAR біля астероїда Ерос. У бібліотеці зображень NASA датовано січнем 1996 року, ще до запуску, тож астероїд намальовано з уяви. Кадр обрізано. NASA. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. NEAR був першим апаратом, що вийшов на орбіту довкола астероїда, і першим, що сів на нього. Головною метою було зблизитися з астероїдом Ерос і вивчити його фізичні властивості, мінеральний склад, форму, розподіл маси всередині й магнітне поле.

Джерело: NASA Science, NEAR Shoemaker, дата на сторінці 02.11.2024. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 17 лютого 1996 року з мису Канаверал. 23 грудня 1998 року апарат уперше пролетів повз Ерос, 14 лютого 2000 року вийшов на орбіту довкола нього, а 12 лютого 2001 року сів на поверхню зі швидкістю 6,4 км/год.

Джерело: NASA Science, NEAR Shoemaker, дата на сторінці 02.11.2024. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Показав, що Ерос не має магнітного поля, склав карту понад 70 % його поверхні й передав приблизно вдесятеро більше даних, ніж планувалося, зокрема 160 000 знімків. Під час спуску зробив 69 докладних знімків, а після посадки ще близько двох тижнів передавав дані.

Джерело: NASA Science, NEAR Shoemaker, дата на сторінці 02.11.2024. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. Останній зв'язок відбувся 28 лютого 2001 року: апарат не витримав холоду мінус 173 °C. Спроба зв'язатися з ним 10 грудня 2002 року була невдалою.

Джерело: NASA Science, NEAR Shoemaker, дата на сторінці 02.11.2024. Звірено 13.11.2026.
Rosetta і Philae ESA, запуск 02.03.2004, поверхня комети 67P роботу завершено, джерело від 30.09.2016 джерело: esa.int

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: Rosetta біля комети 67P/Чурюмова-Герасименко. Масштаб не дотримано: апарат із сонячними панелями має 32 м у розмаху, а ядро комети тоді оцінювали приблизно в 4 км. ESA опублікувало малюнок 2013 року. Кадр обрізано й зменшено. ESA-C. Carreau/ATG medialab. Джерело зображення. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO.

Навіщо. Місія Rosetta мала зблизитися з кометою 67P/Чурюмова-Герасименко, майже два роки вивчати її ядро й оточення та висадити на поверхню посадковий модуль. Це перша місія, що супроводжувала комету на її шляху довкола Сонця.

Джерело: ESA, Rosetta factsheet, дата на сторінці 25.07.2014; ESA, Rosetta, дати на сторінці немає. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 2 березня 2004 року ракетою Ariane 5. Після 31 місяця сплячки в далекому космосі апарат прокинувся в січні 2014 року й 6 серпня 2014 року прибув до комети. 12 листопада 2014 року на її поверхню спустився модуль Philae.

Джерело: ESA, Rosetta's frequently asked questions, дата на сторінці 03.03.2004; ESA, Mission complete: Rosetta’s journey ends in daring descent to comet, дата на сторінці 30.09.2016; ESA, Rosetta: Comet rendezvous, дата на сторінці 22.01.2004; ESA, Rosetta, дати на сторінці немає; ESA, Philae found!, дата на сторінці 05.09.2016. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Апарат Rosetta першим вийшов на орбіту довкола комети й першим висадив на неї посадковий модуль. Philae не зміг закріпитися, відскочив і зупинився в гірше освітленому місці, але встиг виконати багато дослідів: зокрема знайшов 16 органічних сполук, чотири з яких у комет раніше не бачили. Сам апарат виявив амінокислоту гліцин і фосфор, а менш ніж за місяць до кінця місії сфотографував Philae в темній розколині.

Джерело: ESA, Mission complete: Rosetta’s journey ends in daring descent to comet, дата на сторінці 30.09.2016; ESA, The Rosetta lander, дата на сторінці 25.11.2002; ESA, Science on the surface of a comet, дата на сторінці 30.07.2015; ESA, Philae found!, дата на сторінці 05.09.2016. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. Комета разом з апаратом віддалялась за орбіту Юпітера, де енергії для роботи було б замало, тож місію вирішили завершити на поверхні. 30 вересня 2016 року місія завершилась керованим зіткненням апарата з кометою: сигнал зник об 11:19 за Гринвічем, і зв'язатися з апаратом більше неможливо.

Джерело: ESA, Mission complete: Rosetta’s journey ends in daring descent to comet, дата на сторінці 30.09.2016. Звірено 13.11.2026.

Місце не підтверджено 2

Stardust NASA, запуск 07.02.1999, місце офіційно не підтверджено роботу завершено, джерело від 24.03.2011 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок художника, а не знімок: апарат Stardust. У бібліотеці зображень NASA датовано 2005 роком. Кадр обрізано; оригінал невеликий, 640 пікселів завширшки. NASA/JPL. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. Stardust першим привіз на Землю зразки комети. Він мав пролетіти повз комету Вільда 2, зібрати пил із її коми та міжзоряні частинки й доставити їх на Землю.

Джерело: NASA Science, Stardust / Stardust NExT, дата на сторінці 22.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 7 лютого 1999 року з мису Канаверал. 2 січня 2004 року апарат пройшов за 250 км від комети Вільда 2, а 15 січня 2006 року його капсула зі зразками відокремилась і увійшла в атмосферу Землі. У липні 2007 року NASA затвердило продовження місії: політ до комети Темпеля 1.

Джерело: NASA Science, Stardust / Stardust NExT, дата на сторінці 22.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Капсула доставила понад 10 000 частинок комети, більших за мікрометр; у зразках знайшли різноманітні органічні сполуки, а 2014 року NASA оголосило про сім рідкісних частинок міжзоряного пилу. 15 лютого 2011 року апарат пролетів за 181 км від комети Темпеля 1: це було перше повторне відвідання комети.

Джерело: NASA Science, Stardust / Stardust NExT, дата на сторінці 22.09.2026. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. 24 березня 2011 року апарат востаннє увімкнув двигун, витратив усе пальне й того ж дня надіслав останній сигнал. На цьому місія завершилась.

Джерело: NASA Science, Stardust / Stardust NExT, дата на сторінці 22.09.2026. Звірено 13.11.2026.
WMAP NASA, запуск 30.06.2001, місце офіційно не підтверджено роботу завершено, джерело від 19.08.2010 джерело: science.nasa.gov

Історія місії

Малюнок, а не знімок: кадр з анімації NASA, апарат WMAP у космосі. Опубліковано 2008 року. Кадр обрізано. NASA/Goddard Space Flight Center Conceptual Image Lab. Джерело зображення. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США.

Навіщо. WMAP вимірював різницю температур реліктового мікрохвильового випромінювання по всьому небу: це залишок Великого вибуху. Такі виміри розкривають розмір, склад, вік, геометрію й долю Всесвіту.

Джерело: NASA Science, WMAP, дата на сторінці 13.08.2026; NASA Science, WMAP Overview, дата на сторінці 16.04.2026. Звірено 13.11.2026.

Коли. Запущено 30 червня 2001 року ракетою Delta II до точки L2 системи Сонце-Земля. Апарат стартував під назвою MAP, а згодом його перейменували на честь учасника команди Девіда Вілкінсона.

Джерело: NASA Science, WMAP Overview, дата на сторінці 16.04.2026. Звірено 13.11.2026.

Що зробив. Визначив вік Всесвіту: 13,77 мільярда років із точністю до пів відсотка. Показав, що звичайні атоми становлять лише близько 5 % Всесвіту, темна матерія близько 25 %, а темна енергія близько 70 %. Склав першу докладну карту мікрохвильового неба з роздільністю 0,2 градуса.

Джерело: NASA Science, WMAP Overview, дата на сторінці 16.04.2026. Звірено 13.11.2026.

Чим завершилось. Збір наукових даних завершився 19 серпня 2010 року, а їх аналіз тривав до 2013 року.

Джерело: NASA Science, WMAP Overview, дата на сторінці 16.04.2026. Звірено 13.11.2026.

Як читати стан. «Працює» і «у дорозі»: офіційне підтвердження не старше за пів року. «Свіжих офіційних даних про стан немає»: останнє підтвердження старше за пів року. «Стан не підтверджено»: офіційне джерело не каже прямо, чи апарат працює. «Офіційного підтвердження не знайдено»: сторінки з датою, яка підтверджує стан, ми не знайшли. «Роботу завершено»: за офіційним джерелом апарат більше не працює.

Біля Землі 15
Біля Місяця 10
Біля Марса 9
Біля Венери 1
Біля Юпітера 1
Малі тіла 3

є зв'язок або чинний план польоту
оцінка, зв'язку немає
3кілька об'єктів поруч

Летять власним шляхом: 26; на схемі 23, для решти JPL Horizons не має траєкторії на сьогодні. Біля планет, Місяця й малих тіл, групами: 39. Без положення на схемі: 2. Усього в переліку: 67.

Положення апаратів: JPL Horizons, дані від 12.11.2026. Планети на схемі стоять за наближеними формулами JPL. Стан кожного апарата: офіційні сторінки агенцій, дата стоїть у кожному рядку переліку.

Сонце і планети

Довідкові числа з таблиць NASA. Назва в рядку відкриває тіло на карті.

Сонце
Діаметр
1 391 400 км
Оберт навколо осі
25,4 доби
Нахил осі до екліптики
7,25°
Температура поверхні
5 772 K

Період обертання подано для широти 16°: ближче до полюсів Сонце обертається повільніше.

Що на зображенні. Модель: диск із потемнінням до краю, яким його бачить камера у видимому світлі. Плям і спалахів на ній немає.
Меркурій
Діаметр на екваторі
4 879 км
Оберт навколо осі
58,6 доби
Доба від полудня до полудня
175,9 доби
Оберт навколо Сонця
88 діб
Нахил осі до орбіти
0,03°
Відомих супутників
0
Середня температура
167 °C

Що на зображенні. Карту поверхні не підключено: умови використання знімків апарата MESSENGER ще з'ясовуємо. Тіло показано умовним кольором зі справжнім освітленням.
Венера
Діаметр на екваторі
12 104 км
Оберт навколо осі
243 доби, у зворотний бік
Доба від полудня до полудня
116,8 доби
Оберт навколо Сонця
224,7 доби
Нахил осі до орбіти
177,4°
Відомих супутників
0
Середня температура
464 °C

Що на зображенні. Хмари Венери показано реконструкцією: у видимому світлі планета майже однорідна, жовтувато-біла.
Земля
Діаметр на екваторі
12 756 км
Оберт навколо осі
23,9 години
Оберт навколо Сонця
365,2 доби
Нахил осі до орбіти
23,4°
Відомих супутників
1
Середня температура
15 °C

Що на зображенні. Поверхня без хмар: типовий листопад за зйомкою супутників NASA 2004 року. Хмари: знімок двох діб 2002 року, а не сьогоднішня погода. Нічні вогні: 2016 рік. NASA Earth Observatory (Blue Marble Next Generation, Reto Stöckli). правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США
Марс
Діаметр на екваторі
6 792 км
Оберт навколо осі
24,6 години
Оберт навколо Сонця
687 діб
Нахил осі до орбіти
25,2°
Відомих супутників
2
Середня температура
−65 °C

Що на зображенні. Мозаїка знімків апаратів Viking 1970-х років. Колір художній: Геологічна служба США перенесла його з кольорових знімків Viking низької роздільності на чорно-білу мозаїку. USGS Astrogeology Science Center; NASA Ames (Viking MDIM 2.1). суспільне надбання США (USGS)
Юпітер
Діаметр на екваторі
142 984 км
Оберт навколо осі
9,9 години
Оберт навколо Сонця
11,9 року (4 331 доба)
Нахил осі до орбіти
3,1°
Відомих супутників
95
Температура на рівні тиску 1 бар
−110 °C

Що на зображенні. Знімок телескопа Hubble 11 і 12 грудня 2025 року. Хмарні смуги й Велика червона пляма відтоді змістились. Полярні шапки, яких Hubble не бачить, домальовано. NASA, ESA, A. Simon (NASA GSFC), M. H. Wong (UC Berkeley), програма OPAL; STScI/MAST, doi:10.17909/T9G593. CC BY 4.0, зі змінами. CC BY 4.0
Сатурн
Діаметр на екваторі
120 536 км
Оберт навколо осі
10,7 години
Оберт навколо Сонця
29,4 року (10 747 діб)
Нахил осі до орбіти
26,7°
Відомих супутників
274
Температура на рівні тиску 1 бар
−140 °C

Що на зображенні. Знімок телескопа Hubble 29 серпня 2025 року. Колір підібрано близьким до природного жовтуватого, контраст змінено; смугу на екваторі, де Hubble бачив кільця, і шапки полюсів домальовано. Колір кілець: мозаїка апарата Cassini (PIA11142). Прозорість кілець відновлено за яскравістю знімка й таблицею вимірів: це реконструкція. NASA, ESA, A. Simon (NASA GSFC), M. H. Wong (UC Berkeley), програма OPAL; STScI/MAST, doi:10.17909/T9G593. CC BY 4.0, зі змінами. NASA/JPL/Space Science Institute. CC BY 4.0
Уран
Діаметр на екваторі
51 118 км
Оберт навколо осі
17,2 години, у зворотний бік
Оберт навколо Сонця
83,7 року (30 589 діб)
Нахил осі до орбіти
97,8°
Відомих супутників
28
Температура на рівні тиску 1 бар
−195 °C

Що на зображенні. Знімок телескопа Hubble 23 і 24 жовтня 2025 року. Колір підібрано близьким до природного блідого зелено-блакитного, контраст змінено. Південну півкулю, якої Hubble зараз майже не бачить, домальовано; положення хмар умовне. NASA, ESA, A. Simon (NASA GSFC), M. H. Wong (UC Berkeley), програма OPAL; STScI/MAST, doi:10.17909/T9G593. CC BY 4.0, зі змінами. CC BY 4.0
Нептун
Діаметр на екваторі
49 528 км
Оберт навколо осі
16,1 години
Оберт навколо Сонця
163,7 року (59 800 діб)
Нахил осі до орбіти
28,3°
Відомих супутників
16
Температура на рівні тиску 1 бар
−200 °C

Що на зображенні. Знімок телескопа Hubble 24 і 25 серпня 2025 року. Колір підібрано близьким до природного блідого зелено-блакитного з легким синім відтінком, контраст змінено. Північ вище 35° широти, якої Hubble зараз не бачить, домальовано; положення хмар умовне. NASA, ESA, A. Simon (NASA GSFC), M. H. Wong (UC Berkeley), програма OPAL; STScI/MAST, doi:10.17909/T9G593. CC BY 4.0, зі змінами. CC BY 4.0

Довідкові числа: <a href="https://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/" target="_blank" rel="noopener" data-out="nssdca">NASA NSSDCA Planetary Fact Sheet</a>, оновлено 18.03.2025. Поворот і нахил тіл на карті рахуються за моделлю Міжнародного астрономічного союзу (файл pck00011.tpc від NAIF, JPL).

Зображення: джерела й ліцензії

Карти оброблено для показу на кулі: зменшено, зведено до спільної сітки довгот, подекуди змінено колір і домальовано незняті ділянки. Що саме змінено, сказано в підписі кожного тіла. Сайт не пов'язаний із NASA, ESA чи STScI й не має їхньої підтримки.

Земля, поверхня: Blue Marble Next Generation, base map, November 2004. NASA Earth Observatory (Blue Marble Next Generation, Reto Stöckli). Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 12.11.2026.
Земля, нічні вогні: Black Marble 2016, 3 km. NASA Earth Observatory, Joshua Stevens; дані Suomi NPP VIIRS, Miguel Román, NASA GSFC. Умови: CC0 (NASA Earthdata), звірено 12.11.2026.
Земля, маска води для відблиску: Blue Marble Next Generation, bathymetry. NASA Earth Observatory (Blue Marble Next Generation). Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 12.11.2026.
Земля, хмари: Blue Marble 2002, clouds. NASA Earth Observatory (Blue Marble, 2002). Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 12.11.2026.
Марс, поверхня: Mars Viking MDIM 2.1 Colorized Global Mosaic. USGS Astrogeology Science Center; NASA Ames (Viking MDIM 2.1). Умови: суспільне надбання США (USGS), звірено 12.11.2026.
Юпітер, поверхня: Hubble OPAL, Jupiter global map 2025a. NASA, ESA, A. Simon (NASA GSFC), M. H. Wong (UC Berkeley), програма OPAL; STScI/MAST, doi:10.17909/T9G593. CC BY 4.0, зі змінами. Умови: CC BY 4.0, звірено 12.11.2026.
Сатурн, поверхня: Hubble OPAL, Saturn global map 2025a. NASA, ESA, A. Simon (NASA GSFC), M. H. Wong (UC Berkeley), програма OPAL; STScI/MAST, doi:10.17909/T9G593. CC BY 4.0, зі змінами. Умови: CC BY 4.0, звірено 12.11.2026.
Сатурн, кільця: PIA11142: A Full Sweep of Saturn's Rings. NASA/JPL/Space Science Institute. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 12.11.2026.
Уран, поверхня: Hubble OPAL, Uranus global map 2025a. NASA, ESA, A. Simon (NASA GSFC), M. H. Wong (UC Berkeley), програма OPAL; STScI/MAST, doi:10.17909/T9G593. CC BY 4.0, зі змінами. Умови: CC BY 4.0, звірено 12.11.2026.
Нептун, поверхня: Hubble OPAL, Neptune global map 2025b. NASA, ESA, A. Simon (NASA GSFC), M. H. Wong (UC Berkeley), програма OPAL; STScI/MAST, doi:10.17909/T9G593. CC BY 4.0, зі змінами. Умови: CC BY 4.0, звірено 12.11.2026.
зорі: Bright Star Catalogue, 5th Revised Ed.. Hoffleit і Warren 1991, Bright Star Catalogue, 5th Revised Ed.; файл із NASA HEASARC. Зорі стоять на справжніх місцях, відтінок і порядок яскравості взято з каталогу; слабкі зорі підсилено, щоб їх було видно. Мерехтіння додано для вигляду: у космосі зорі світять рівно, мерехтять вони лише крізь земне повітря. Умови: сторінка каталогу в NASA HEASARC, звірено 12.11.2026.
тло неба: Gaia's sky in colour. ESA/Gaia/DPAC. Світіння Чумацького Шляху: карта всього неба за даними Gaia. Карту перераховано з проєкції Гаммера в рівнопроміжну й затемнено для тла; оброблену карту поширюємо на тих самих умовах, CC BY-SA 3.0 IGO. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO, звірено 13.11.2026.
Perseverance, знімок апарата: Perseverance's Selfie With 'Cheyava Falls'. NASA/JPL-Caltech/MSSS. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Curiosity, знімок апарата: Curiosity's Selfie at the 'Mary Anning' location on Mars. NASA/JPL-Caltech/MSSS. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Mars Reconnaissance Orbiter, малюнок апарата: Artist concept of Mars Reconnaissance Orbiter. NASA/JPL. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Mars Odyssey, малюнок апарата: Artist Concept of Mars Odyssey. NASA/JPL. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
MAVEN, малюнок апарата: MAVEN Artist Concept. NASA/GSFC. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Вояджер-1, Вояджер-2, малюнок апарата: Voyager in Deep Space (Artist Concept). NASA/JPL-Caltech. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Mars Express, знімок, зроблений апаратом: Global Mars in colour. ESA/DLR/FU Berlin/G. Michael. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO, звірено 13.11.2026.
ACE, малюнок апарата: ACE Spacecraft Artist Concept. NASA. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Lunar Reconnaissance Orbiter, малюнок апарата: Lunar Reconnaissance Orbiter Artist Concept. NASA/GSFC. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
CAPSTONE, малюнок апарата: CAPSTONE facing the Sun (Illustration). NASA/Daniel Rutter. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Юнона, малюнок апарата: Juno Mission to Jupiter 2010 Artist Concept. NASA/JPL. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
New Horizons, малюнок апарата: Artist Concept: Flying by a 2014 MU69. NASA/Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory/Southwest Research Institute. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
STEREO-A, STEREO-B, малюнок апарата: Solar Terrestrial Relations Observatory Spacecraft Artist Concept. NASA/GSFC. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Dawn, малюнок апарата: Dawn Spacecraft Orbiting Ceres Artist Concept. NASA/JPL. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Psyche, малюнок апарата: Psyche Spacecraft (Illustration). NASA/JPL-Caltech/ASU. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Europa Clipper, малюнок апарата: Europa Clipper Artist's Concept. NASA/JPL-Caltech. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Kepler, малюнок апарата: Kepler Spacecraft Artist Concept. NASA/Ames/JPL-Caltech. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Stardust, малюнок апарата: Stardust Spacecraft Artist Concept. NASA/JPL. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
NEAR Shoemaker, малюнок апарата: NASA NEAR Spacecraft Rendezvous with Asteroid Eros Artist Concept. NASA. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Spitzer, малюнок апарата: Spitzer Beyond Artist Concept. NASA/JPL-Caltech. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Rosetta і Philae, малюнок апарата: Rosetta at comet. ESA-C. Carreau/ATG medialab. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO, звірено 13.11.2026.
Euclid, малюнок апарата: Euclid spacecraft. ESA. Acknowledgement: Work performed by ATG under contract for ESA. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO, звірено 13.11.2026.
Gaia, малюнок апарата: Gaia observes the Milky Way. Spacecraft: ESA/ATG medialab; Milky Way: ESA/Gaia/DPAC; CC BY-SA 3.0 IGO. Acknowledgement: A. Moitinho. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO, звірено 13.11.2026.
SOHO, малюнок апарата: SOHO. Spacecraft: ESA/ATG medialab; Sun: ESA/NASA SOHO. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO, звірено 13.11.2026.
ExoMars Trace Gas Orbiter, малюнок апарата: ExoMars 2016 TGO enters orbit. ESA/ATG medialab. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO, звірено 13.11.2026.
Hera, малюнок апарата: Hera approaches Dimorphos. ESA-Science Office. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO, звірено 13.11.2026.
JUICE, малюнок апарата: Juice flies by the Moon. ESA. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO, звірено 13.11.2026.
Solar Orbiter, малюнок апарата: Solar Orbiter. ESA. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO, звірено 13.11.2026.
BepiColombo, малюнок апарата: BepiColombo Mercury flyby. ESA. Умови: CC BY-SA 3.0 IGO, звірено 13.11.2026.
IMAP, малюнок апарата: NASA SVS | IMAP Beauty Passes. NASA/Princeton/Patrick McPike. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Wind, малюнок апарата: A Solar Wind Workhorse Marks 20 Years of Science Discoveries - NASA. NASA. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
DSCOVR, малюнок апарата: DSCOVR - NASA Science. NOAA. Умови: матеріали NOAA: суспільне надбання, звірено 13.11.2026.
ARTEMIS P1, ARTEMIS P2, знімок апарата: Moving THEMIS to a spin table for testing at Astrotech. NASA. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Parker Solar Probe, малюнок апарата: NASA SVS | Parker Solar Probe Beauty Images. NASA/Johns Hopkins APL/Steve Gribben. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
WMAP, малюнок апарата: NASA SVS | WMAP Spacecraft. NASA/Goddard Space Flight Center Conceptual Image Lab. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Габбл, знімок апарата: Hubble On Its Way - NASA Science. NASA. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
James Webb Space Telescope, знімок апарата: NASA’s James Webb Space Telescope Clears Critical Sunshield Deployment Testing - NASA. NASA/Chris Gunn. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Roman Space Telescope, малюнок апарата: NASA SVS | 2026 Roman Space Telescope 360 Animation. NASA's Goddard Space Flight Center/Conceptual Image Lab. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
МКС, знімок апарата: iss066e081189. NASA. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Lucy, малюнок апарата: Lucy Mission Resources - NASA Science. NASA/GSFC. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
OSIRIS-APEX, знімок апарата: OSIRIS-REx Solar Array Illumination Test. NASA/Cory Huston. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
ESCAPADE, знімок апарата: ESCAPADE Unboxed at Astrotech. NASA/Kim Shiflett. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Піонер-10, малюнок апарата: Pioneer 10 - NASA Science. NASA. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Піонер-11, малюнок апарата: ARC-1971-AC70-1034. NASA Ames Research Center. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Ulysses, знімок апарата: Ulysses spacecraft and its upper stage system are deployed during STS-41. NASA. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Chang'e-4 і Yutu-2, знімок апарата: Chang'e 4 Lander: A Closer Look. NASA/Goddard/Arizona State University. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Carruthers Geocorona Observatory, малюнок апарата: NASA SVS | Carruthers Geocorona Observatory Beauty Pass Animations. NASA’s Conceptual Imaging Lab/Jonathan North. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Perseverance, 3D-модель: Mars 2020 Perseverance Rover. NASA/JPL-Caltech. Офіційна модель NASA. Під час обробки зменшено кількість трикутників і зафарбовано емблеми NASA, JPL і прапор на текстурах. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Curiosity, 3D-модель: Curiosity Rover (MSL) (Clean). NASA/JPL-Caltech. Офіційна модель NASA, перетворена з формату Blender. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.
Вояджер-1, Вояджер-2, 3D-модель: Voyager Probe (A). NASA/JPL-Caltech. Офіційна модель NASA: одна на обидва апарати Вояджер, вони однакові за будовою. Антену повернуто до Землі, як у справжнього апарата. Умови: правила NASA щодо зображень: загалом не захищені авторським правом у США, звірено 13.11.2026.

Що буде далі

Ці розділи готуються. Порядок і дати ще не визначені.

МКС над Україною
Календар подій із відліком
Астероїди поруч із Землею
Зв'язок із Землею наживо
Машина часу
Марсоходи
Надра планет

Лише офіційні дані

Під кожним числом стоїть джерело й дата. Де вимір, а де розрахунок, сказано прямо.

Сайт не пов'язаний із NASA, JPL чи ESA й не схвалений ними.

Звідки цей сайт

Fly Along виріс із YouTube-каналу «Між зорями»: космос українською, лише за офіційними даними.

Канал на YouTube Випуск про Вояджер-1

Сонячна система зараз

Щось не працює чи є ідея?

Дякуємо!